Хто може бути дияконом? Що Біблія говорить про обов’язки дияконів?
Дві біблійні посади: пресвітери та диякони
Щоб відповісти на ці запитання, корисно порівняти служіння дияконів із служінням пресвітерів. Основними духовними наставниками громади є пресвітери, яких у Новому Заповіті також називають єпископами чи пасторами. Пресвітери навчають або проповідують Слово та піклуються про душі тих, хто перебуває під їхньою опікою (Еф. 4:11; 1 Тим. 3:2; 5:17; Тит. 1:9; Євр. 13:17).
Диякони також виконують важливу роль у житті та здоров’ї помісної церкви, але їхня роль відрізняється від ролі пресвітерів. Біблійне завдання дияконів — піклуватися про фізичні та організаційні потреби церкви, щоб пресвітери могли зосередитися на своєму основному покликанні.
Цей поділ обов’язків ґрунтується на прикладі, описаному в книзі Дії 6:1–6. Апостоли були віддані «молитві та служінні слова» (Дії 6:4). Оскільки це було їхнє головне покликання, для виконання практичних обов’язків було обрано сімох чоловіків, що дало апостолам змогу зосередитися на своєму служінні.
Такий розподіл обов’язків перегукується з відмінностями між служінням пресвітерів і дияконів. Як і апостоли, пресвітери зосереджуються на проповіді Божого Слова. А як і ті семеро, диякони служать церкві, задовольняючи її практичні потреби.
Вимоги до дияконів
Єдиний уривок, який говорить про вимоги до дияконів, знаходиться в 1 Посланні до Тимофія (3:8–13). У цьому тексті Павло наводить офіційний, хоча й не вичерпний, список вимог до дияконів.
Схожість між вимогами до дияконів і пресвітерів/єпископів, згаданими в 1 Посланні до Тимофія 3, є разючою. Як і пресвітер, диякон не повинен бути залежним від алкоголю (1 Тим. 3:3), не повинен прагнути неправедного збагачення (1 Тим. 3:3), має бути бездоганним (1 Тим. 3:2; Тит. 1:6), чоловіком однієї дружини (1 Тим. 3:2) і здатним добре керувати своїми дітьми та домом (1 Тим. 3:4–5).
Основна увага в цих вимогах зосереджена на моральному характері людини, яка має зайняти цю посаду: диякон повинен бути зрілим і бездоганним. Головна відмінність між пресвітером і дияконом полягає не в характері, а в дарах і покликанні.
Дев’ять вимог до дияконів згідно з 1 Тимофія 3:8–12
Апостол Павло вказує дев’ять основних вимог до дияконів у 1 Посланні до Тимофія 3:8–12:
Диякони також повинні бути поважними, не двомовними, не схильними до надмірного вживання вина, не користолюбними,
- Поважний (в. 8): Цей термін зазвичай означає те, що є почесним, гідним, шанованим чи достойним.
- Не двомовний (в. 8): Люди, які є двомовними, — дволикі та нещирі, їм не можна довіряти.
- Не залежний від вина (в. 8): Чоловік не може бути дияконом, якщо він залежний від вина чи інших спиртних напоїв. Така людина позбавлена самоконтролю й недисциплінована.
- Не прагнучий до неправедного збагачення (в. 8): Людина, яка любить гроші (користолюбна), не може бути дияконом, особливо зважаючи на те, що диякони часто займаються фінансовими питаннями церкви.
- Здорова віра й життя (в. 9): Диякон повинен «зберігати таємницю віри в чистому сумлінні». Він має твердо дотримуватися істинного Євангелія, а його поведінка повинна відповідати його вірі.
- Бездоганність (в. 10): Диякон «має бути випробуваний спершу; тоді нехай служить, якщо буде бездоганний» (в. 10). «Бездоганний» — це загальний термін, який стосується загального характеру людини. Громада повинна оцінити моральну, духовну й доктринальну зрілість кандидата, а також його досвід служіння в церкві.
- Благочестива дружина (в. 11): Припускаючи, що йдеться про вимоги до дружини диякона, вона має бути «поважною, не осудливою, тверезою, вірною в усьому» (в. 11). Вона не повинна поширювати плітки та має бути розважливою.
- Чоловік однієї дружини (в. 12): Найкраще тлумачення цього складного виразу полягає в тому, що він стосується вірності чоловіка своїй дружині. Він має бути «однолюбом». Тобто в його житті не повинно бути іншої жінки, з якою він пов’язаний інтимними стосунками.
- Умілий керівник сім’ї (в. 12): Диякон повинен бути духовним лідером для своєї дружини та дітей.
Якщо моральні вимоги вказані для пресвітерів, але не для дияконів, то ці вимоги все одно застосовується і до дияконів. Те ж саме стосується і тих вимог, які перераховані для дияконів, але не для пресвітерів. Наприклад, диякон не має бути двомовним. Павло прямо не зазначає це стосовно пресвітерів, але, без сумніву, ця вимога застосовується й до них, оскільки Павло вказує, що пресвітери повинні бути «бездоганними», що включає і цю заборону.
Все ж ми повинні звернути увагу на відмінності в вимогах, оскільки вони або вказують на рису, яка особливо підходить для виконання обов’язків служителя, або є реакцією на проблему, що виникла в місцевості, до якої Павло звертається (у цьому випадку — до Ефесу). Це стане ще ясніше, коли ми розглянемо обов’язки дияконів.
Обов’язки дияконів
У сучасній церкві служіння пресвітера часто ігнорують, тоді як служіння диякона — нерідко неправильно розуміють. Згідно з Новим Заповітом, диякон покликаний насамперед бути слугою. Церква потребує дияконів, які забезпечуватимуть матеріальну й організаційну підтримку, щоби пресвітери могли зосередитися на служінні Слова та молитві.
Новий Заповіт не надає багато інформації про роль дияконів. Вимоги, викладені в 1 Посланні до Тимофія 3:8-12, фокусуються на характері і сімейному житті диякона. Однак є кілька підказок щодо функції дияконів, коли їх вимоги порівнюються з вимогами пресвітерів:
- Навчання: Диякони не повинні бути «здатними навчати» (1 Тим. 3:2). Це вказує на те, що диякони не мають офіційної навчальної ролі в церкві.
- Лідерство: Стосовно дияконів Павло пропускає той фрагмент, де він порівнює управління власним домом з турботою про церкву Божу (1 Тим. 3:5). Причина цього пропуску, ймовірно, полягає в тому, що диякони не займають керівну чи лідерську роль у церкві — ця функція належить пресвітерам.
- Випробування: Диякону, на відміну від пресвітера, не висувається вимога не бути новонаверненим. Це може бути тому, що диякону, який виконує більше роль слуги, не так імовірно впасти в гріх гордині, як тому, хто займає лідерську посаду.
- Титул: Титул «наглядач» (1 Тим. 3:2) передбачає загальний нагляд за духовним благополуччям, тоді як титул «диякон» передбачає того, чиє служіння орієнтоване на практичне служіння.
На основі зразка, встановленого в книзі Дії 6, найкраще вважати дияконів служителями, які виконують усе необхідне для того, щоб пресвітери могли виконувати своє Боже покликання пастирювати і навчати церкву. Як апостоли делегували адміністративні обов’язки сімом, так і пресвітери повинні делегувати певні обов’язки дияконам. В результаті кожна помісна церква має змогу визначати завдання дияконів відповідно до своїх конкретних потреб.
Обов’язки дияконів сьогодні
Диякони можуть бути відповідальні за багато завдань, які не пов’язані з навчанням і пастирюванням церкви. Серед таких обов’язків можуть бути:
- Господарські потреби. Диякони можуть відповідати за догляд за церковним майном, підготовку приміщення до богослужінь, прибирання, роботу зі звуковою апаратурою тощо.
- Благодійність. Подібно до подій у Діяннях 6:1–6 із щоденною допомогою вдовам, диякони можуть займатися розподілом фінансової або іншої допомоги нужденним.
- Фінанси. Хоча пресвітери мають наглядати за фінансовими справами церкви (Дії 11:30), поточну господарську діяльність краще доручити дияконам: збір і підрахунок пожертв, ведення обліку тощо.
- Привітання та розсаджування. Диякони можуть роздавати бюлетені, допомагати людям знайти місце в залі або готувати елементи для Вечері Господньої.
- Організаційні питання. Диякони мають бути готовими допомагати в різних практичних справах, щоби пресвітери могли сконцентруватися на навчанні та пастирському піклуванні про церкву.
Вывод
Біблія покладає на пресвітерів завдання навчати і вести церкву, в той час як роль дияконів є більш орієнтованою на служіння. Тобто вони повинні піклуватися про фізичні або тимчасові потреби церкви. Вирішуючи ці питання, диякони звільняють пресвітерів для того, щоб вони могли зосередитись на пастирюванні духовних потреб церкви.
І хоча диякони не є духовними лідерами церкви, їхній характер має надзвичайно важливе значення, і саме тому диякони повинні проходити випробування і відповідати біблійним вимогам, викладеним у 1 Посланні до Тимофія 3.
