Протягом останніх чотирьох років Бог оздоровив та підбадьорив цю церкву через переконання і рішення, про які Боб пише в цих статтях. Прочитайте й будьте збудовані — але, можливо, ще важливіше: прочитайте й навчіться!
Нещодавно я заїхав до місцевого «Wendy’s» (кафе), щоби швидко перекусити, і випадково зустрів одну сестру з нашої церкви. Вона належить до тієї групи членів, за духовну опіку над якими я відповідаю особисто (пояснення цього підходу можна знайти у попередній статті, частина 2). Того самого ранку я надіслав їй і її чоловікові електронного листа з нагадуванням, що щовівторка молюся за них, і з проханням поділитися, якщо є якимись новинами чи молитовними потребами.
Її син працював у «Wendy’s», і хоча він не міг зупинити роботу, ми принаймні обмінялися привітаннями. Прямо в черзі я зміг поставити кілька конкретних запитань на основі наших попередніх розмов, підбадьорити її і виявити турботу про неї та її сім’ю.
Ми просунулись уперед
Ще кілька років тому цього не сталося б. Але, з Божої ласки, ми досягли значного прогресу в пастирській опіці над членами нашої громади.
Я служу разом із чудовою групою пастирів. Ці брати виявляють послідовне й надійне лідерство вже багато років. І все ж кілька років тому мене почали непокоїти певні речі. Хоча ми намагалися підтримувати актуальний список членів церкви, щоразу під час його перегляду ми помічали людей, які «зникли з радарів». І, якщо бути чесним, ми не завжди знали, чи хтось узагалі контактував із ними — або чому вони перестали відвідувати церкву.
Так, у нас були малі групи й недільні біблійні заняття, які певною мірою сприяли єднанню між людьми. Але відповідно до Біблії саме пастирі покликані пильнувати духовне здоров’я членів громади та дбати про цілісність членства. І ми просто не справлялися з цим належним чином. Відчуваючи докори сумління, я вирішив, що з цим потрібно щось робити. І ми розпочали зміну нашого підходу до пастирської опіки. Це сталося чотири роки тому.
Як це працює
Ще 2014 році я написав статтю про те, як пастирі нашої церкви прагнули розробити план постійної та особистої духовної опіки над кожним членом церкви. Через два роки я поділився оновленням — як у нас ідуть справи. Для кращого розуміння нинішніх результатів було б корисно перечитати ті попередні статті, адже плоди теперішніх зусиль — це наслідок багаторічної роботи та постійного вдосконалення підходу.
Ось де ми зараз. Кожен пастир має групу підопічних — Групу духовної опіки, з якою він регулярно контактує: дізнається, як справи, і вивчає, як ми можемо найкраще послужити цим людям. На щомісячних зустрічах пастирів кожен звітує про принаймні п’ятьох членів своєї групи, щоб ми всі залишалися в курсі справ і могли разом молитися за них. Цей час оновлень і молитви став найдовшою частиною наших зустрічей.
Кожен пастир опікується приблизно 60-ма членами у своїй групі. На початку 2018 року ми переглянули кожного члена церкви та визначили, до якої Групи духовної опіки його краще за все приєднати. Якщо можливо, ми прагнули, щоб у групу потрапили люди, які вже знайомі з відповідним пастирем. Наприклад, усі члени моєї малої групи також входять до моєї Групи духовної опіки. Я постійно їх бачу й, відповідно, в курсі подій їхнього життя.
Як ми це реалізували? Один із пастирів створив початковий розподіл, призначивши кожного члена до того пастиря, з яким це здавалося найдоцільнішим. Потім ми зустрілися всі разом і обмінялися деякими людьми. Наприклад, дехто з нас уже наставляв або консультував певних членів, про яких інші не знали, — і ми прагнули, щоб ці люди були в «своїй» групі. Загалом у більшості з нас понад 60 підопічних були тими, з ким ми вже мали хоча б частковий контакт у повсякденному житті.
Після цього я повідомив всім членам, хто до якої групи належить. Я пояснив, що з ними зв’яжеться відповідний пастир. Цей підхід я також пояснюю кожному кандидату в члени церкви під час членських співбесід. Насправді, коли людина подає заявку на вступ до членства в церкві, ми доручаємо перше інтерв’ю тому пастирю, який буде її опікуном протягом першого року. Так ми допомагаємо швидко побудувати відносини. Протягом року один із пастирів відповідає за організацію цих інтерв’ю та процес призначення у відповідні групи.
Звісно, набагато легше опікуватися тими, з ким я вже служу пліч-о-пліч. Але є й такі, з ким мені доводиться цілеспрямовано шукати контакт. Наприклад, я створив список для молитов, у якому кожен член моєї групи згадується в конкретний день тижня. Потім я регулярно пишу їм листи з проханням поділитися молитовними потребами. Коли пастирі діляться новинами про свої групи, ми отримуємо цілісну картину духовного стану всієї нашої пастви.
Якщо ви служите в церковному керівництві, то, напевно, часто буваєте на нарадах. А тепер уявіть, що ви повертаєтесь додому після чергової зустрічі з глибоким усвідомленням: сьогодні ви справді виконували доручення, яке вам дав Сам Бог. Пастирі, які дійсно пасуть отару, — це чудовий дар для церкви. Коли пастирі мають «запах овець або пахнуть вівцями», вівці йтимуть за ними.