Чи може експозиційне проповідування бути послідовно євангелізаційним?
Проповідники інколи уникають експозиційного вивчення книг Біблії, оскільки підозрюють, що такий підхід підходить для навчання богослів’я зрілих християн, але не допомагає невіруючим зрозуміти Євангелію.
Ця стурбованість зростає, коли пастори замислюються над проповідуванням зі Старого Завіту. Як може вивчення життя Авраама чи серія проповідей з книги Аггея зробити Євангелію зрозумілою з неділі в неділю? Чи варто просто додавати євангелізаційний додаток наприкінці проповіді?
«Для наших сьогоднішніх друзів, які не є християнами, я б хотів завершити це послання про обрізання Авраама, розповівши вам, як можна отримати дар вічного життя».
Існує інший, більш органічний спосіб вірно проголошувати Євангелію з неділі в неділю, навіть зі Старого Завіту. Це через використання біблійного богослів’я.
Велика історія: Що таке біблійне богослів’я?
Ми можемо визначити його як вивчення загальної сюжетної лінії Біблії. 66 книг Святого Письма разом розповідають єдину історію про місію Бога — спасти людей і встановити царство для Своєї слави через смерть і воскресіння Ісуса Христа.
- Старий Завіт готує сцену та веде нас до Ісуса.
- Євангелія відкривають Його і Його справу.
- Решта Нового Завіту пояснює наслідки смерті й воскресіння Ісуса, аж до того часу, коли Бог повністю завершить Свою місію.
Чим краще ми усвідомлюємо цей загальний сюжет, тим ясніше ми бачимо, як текст нашої проповіді пов’язаний з Євангелією.
Проповідування уривка Святого Письма з розумінням біблійного богослів’я схоже на «відчуття поля» у баскетболі. Хороші баскетболісти не зосереджуються лише на веденні м’яча до кошика. Вони усвідомлюють місце розташування своїх партнерів по команді, суперників на майданчику та загальну динаміку гри. Так само й хороше експозиційне проповідування не обмежується лише коментарем до окремих віршів. Воно також має «відчуття поля», тобто розуміння того, що відбувалося до і після тексту, і як усе це пов’язане з великим планом Бога.
Біблійне богослів’я в дії
Розглянемо кілька стратегій біблійного богослів’я, які ми можемо використовувати, щоб пов’язати конкретний уривок із головною історією Біблії — історією Євангелії. Ці стратегії можна уявити як можливі шляхи, що ведуть від тексту до Євангелії, подібно до варіантів маршрутів у навігаційному додатку на смартфоні.
1. Обітниця і виконання
Це найпростіший та найпряміший шлях до Євангелії. У стратегії обітниці й виконання текст, який ви досліджуєте, містить пророцтво або обітницю, що явно виконана в якомусь аспекті Євангелії. Обітниця й виконання — це своєрідний «низько висячий плід» біблійного богослів’я: його легко побачити й зрозуміти.
Наприклад:
- Проповідуючи з книги Михея про правителя, що прийде з Віфлеєму (Мих. 5:2), ви можете легко звернутися до Євангелії від Матвія 2:6, щоб побачити, як це пророцтво виконане в народженні Ісуса.
- Проповідуючи про життя Авраама, слід пов’язати Божі обітниці благословити нащадків Авраама або його «насіння» (Бут. 12:7; 13:15; 17:8; 24:7) із їх виконанням в Ісусі Христі (Гал. 3:16).
Чим краще ми навчимося читати Біблію через призму апостольського тлумачення, тим легше нам буде знаходити шлях до Євангелії.
2. Типологія
Типологія схожа на обітницю і виконання, але замість словесного пророцтва, виконаного в Ісусі, ми бачимо події, інституції чи людей, які передвіщають Ісуса та Євангелію. Ви можете уявити типологію як невербальне пророцтво.
Візьмемо, наприклад, храм у Єрусалимі. Він відігравав центральну роль як місце присутності Бога, але врешті-решт він вказував на Ісуса. Ісус сказав: «Зруйнуйте цей храм, – і за три дні Я підніму його» (Ів. 2:19), говорячи про «храм Свого тіла» (Ів.2:21). Як храм, Ісус був і є фізичною присутністю Бога. Апостоли неодноразово ототожнювали церкву з храмом Святого Духа (1 Кор. 3:16-17; Еф. 2:19-22; 1 Пет. 2:5).
- Проповідуючи Псалом 122 («Я зрадів, коли мені сказали: Ходімо до Господнього Дому!»), ви можете використати типологію храму, щоб допомогти людям побачити більшу радість у віруванні в Ісуса.
Новий Завіт сповнений типологією Ісуса: останній Адам, справжній пасхальний агнець, новий Мойсей, великий первосвященник, істинний Ізраїль та багато іншого.
3. Теми
Я використовую слово «теми» для опису повторюваних сюжетів чи образів у біблійній сюжетній лінії, які не вказують безпосередньо на Ісуса, як це робить типологія, проте тісно пов’язані з Євангелією.
Класичною біблійною темою є творіння.
- Біблія починається з творіння («На початку Бог створив небо та землю»).
- Протягом Старого Завіту ми бачимо повторювані «перезапуски» творіння (Ной, вихід з Єгипту, повернення з полону). Однак у кожному з цих випадків перезапуск зазнавав невдачі.
- Останній Адам, Ісус Христос, бездоганно виконав волю Отця. Його воскресіння й спасіння Його народу запустили справжнє нове творіння.
- Цей процес завершиться в новому небі й новій землі.
Можливість простежити сюжет творіння забезпечує основу для органічного переходу від багатьох текстів до ключової точки нового творіння — смерті та воскресіння Ісуса Христа. Існує багато інших тематичних ниток: завіти, вихід, день Господній і царство Боже.
4. Етичне навчання
Що, якщо ви проповідуєте з Приповістей, Десяти Заповідей чи книги Левітів? Знову ж таки, біблійне богослів’я прокладає шлях від закону до Євангелії трьома способами:
- Закони ведуть до Ісуса, показуючи гріхи. Вони діють як дзеркало, яке відкриває нашу моральну деформацію та гріховне падіння. «Бо жодне тіло не оправдається ділами Закону, адже через Закон пізнається гріх!» (Рим. 3:20).
- Заповіді вказують на Ісуса як на Того, хто їх досконало дотримувався. Він не прийшов, щоб знищити закон, а щоб виконати його у всіх відношеннях (Мф. 5:17).
- Завдяки силі воскресіння Ісуса та Його Духа, ми тепер можемо дотримуватися Божих законів: «щоб оправдання Закону здійснилося в нас, які ходимо не за тілом, а за Духом» (Рим. 8:4).
Проповідуючи на основі Приповістей 11:17 («Милосердна людина чинить добро власній душі, а жорстока прирікає своє тіло на муки»), ви покажете нашу слабкість, вкажете на втілення доброти в Ісусі (особливо в Його жертві) і, нарешті, з’єднаєте цю благодать з нами як джерело нашого преображення через Святого Духа.
5. Головоломка-розв’язка
Коли ми розуміємо біблійне богослів’я, ми також бачимо, як Євангелія часто розв’язує головоломки Старого Заповіту.
- Як Бог виконає свої обітниці Давиду, якщо народ у полоні й немає царя?
- Якщо жертвоприношення вирішує питання гріха, то чому Бог судив Ізраїль?
- Чому праведні страждають, а нечестиві процвітають?
Коли ви стикаєтеся з біблійною головоломкою, розгляньте, як Євангелія Ісуса Христа може розв’язати цю таємницю. Як у великому романі, у Старому Заповіті створюється сюжетна напруга, яку вирішує герой — Ісус.
«Ви тут»
Коли ми використовуємо біблійне богослів’я, щоб практикувати таке викладення Євангелії, для невіруючих відбувається щось захопливе. Вони не лише стикаються зі своїми гріхами, знайомляться з Ісусом і щотижня чують заклик до покаяння й віри. Вони також починають усвідомлювати себе в рамках історичного потоку Божої роботи. Євангелія — це не просто метафора чи ідея, яку вони можуть вільно використовувати чи відкидати, якщо вона «підходить їм». Натомість історія Ісуса є історичною силою, корені якої в минулому, яка продовжується в сьогоденні та домінує у вічності. Бог, який діяв у біблійному світі, діє в їхньому світі теж, адже це той самий світ, та сама історія, та сама оповідь.
