Усуваючи вічний ризик, Христос закликає свій народ до постійного тимчасового ризику.
Для послідовників Ісуса останній ризик зник. «Тож немає тепер жодного осуду тим, які в Ісусі Христі» (Рим. 8:1). «Ні смерть, ні життя… не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі» (Рим. 8:38-39). «Видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і вб’ють декого з вас… Але й волосина з вашої голови не пропаде» (Лк. 21:16, 18). «Хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити» (Ів. 11:25).
Коли загроза смерті стає дверима до раю, останній бар’єр тимчасового ризику зникає. Коли християнин від щирого серця каже: «Життя – Христос, а смерть – надбання», він вільний любити, незважаючи ні на що. Деякі форми радикального ісламу можуть спокушати мучеників-вбивць подібними мріями, але християнська надія – це сила любити, а не вбивати. Християнська надія породжує тих, хто дає життя, а не забирає його. Розп’ятий Христос закликає свій народ жити і померти за своїх ворогів, як це зробив Він. Єдиний ризик, дозволений Христом, – це ризик любові. «Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас; благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас» (Лк. 6:27-28).
Своїми приголомшливими обіцянками вічної радості Ісус започаткував рух радикальних, люблячих, ризикуючих людей. «Видаватимуть вас і батьки… і вб’ють декого з вас» (Лк. 21:16). Тільки декого. Це означає, що це можете бути ви, а можете і не бути. Ось що означає ризик. Стріляти собі в голову не ризиковано. Результат не викликає сумнівів. Служити Христу в зоні бойових дій ризиковано. Тебе можуть підстрелити. А може, й ні.
Христос закликає нас ризикувати заради Царства Божого. Майже кожен заклик евангельського споживацтва говорить про протилежне: максимізуйте комфорт і безпеку – зараз, а не на небесах. Христос не приєднується до цього заклику. Кожному боязкому святому, який вагається на краю небезпечної євангельської справи, Він каже: «Кажу вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, хто вбиває тіло, а після цього не можуть більше нічого зробити» (Лк. 12:4). Так, неодмінно збільшуйте свою радість! Як? Заради любові ризикуйте бути зневаженими, переслідуваними і обманутими, «бо велика нагорода ваша на небесах» (Мт. 5:11-12).
Існує велика біблійна спадщина про любов до тих, хто ризикує. Йоав, зіткнувшись з сирійцями з одного боку та аммонітянами з іншого, сказав своєму братові Авішаю: «Тож будь мужнім! … а Господь нехай учинить те, що вважатиме за найкраще!» (2 Сам. 10:12). Естер порушила царський закон, щоб врятувати свій народ, і сказала: «Тож, якщо маю загинути, то загину!» (Ест. 4:16). Шадрах і його друзі відмовилися вклонитися царському ідолу і сказали: «Адже наш Бог, Котрому ми служимо, сильний вирвати нас… Якщо ж цього не станеться, то нехай тобі буде відомо, царю, що твоїм богам ми не служитимемо» (Дан. 3:16-18). І коли Святий Дух сказав Павлові, що в кожному місті на нього чекають ув’язнення і страждання, він відповів: «Але Я [ні про що не турбуюся] і не дорожу [своєю] душею, лише б [з радістю] закінчити свою дорогу та служіння» (Дії 20:24).
«Кожен християнин», – сказав Стівен Ніл про ранню церкву, – «знав, що рано чи пізно йому доведеться свідчити про свою віру ціною власного життя» (A History of Christian Missions, Penguin, 1964, стор. 43). Це було нормально. Стати християнином означало ризикувати життям. Десятки тисяч зробили це. Чому? Тому що зробити це означало здобути Христа, а не зробити – втратити свою душу. «Бо коли хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її» (Мт. 16:25).
В Америці і в усьому світі ціна за те, щоб бути справжнім християнином, зростає. Усе повертається на круги своя в «теперішньому лукавому віці». Все частіше (2 Тим. 3:12) буде мати сенс: «Адже всі, хто в Ісусі Христі бажає жити благочестиво, будуть переслідувані». Ті, хто зробив ризик заради Євангелія добровільним стилем життя, будуть найбільш готові, коли у них не залишиться вибору. Тому я закликаю вас словами ранньої Церкви: «Тож виходьмо до Нього поза табір, несучи Його наругу, бо ми не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього» (Євр. 13:13-14).
Коли Бог забрав ризик для душі,
Тисячу ризиків відкрив для любві.