Найкраще практичне правило, яке допоможе розрізнити біблійну контекстуалізацію й небіблійний компроміс, звучить так:
Чи допомагає це чіткіше виявити спокусу, яку несе Євангеліє?
Якщо так — це біблійна контекстуалізація
На перший погляд, такі культурні звички, як знімати взуття в приміщенні чи не їсти лівою рукою, можуть не мати жодного стосунку до Євангелія. Але коли дотримання таких звичаїв допомагає усунути культурні перепони, ми отримуємо можливість звіщати Євангеліє пряміше.
Усунення культурних спотикань дозволяє слухачам зосередитися на справжній спокусі, яку несе в собі Євангеліє. Інакше кажучи, добра контекстуалізація дає людині можливість спіткнутися не об чужу культуру, а саме об Євангеліє.
Якщо ні — це компроміс
Натомість, якщо ми приймаємо культурні практики, які суперечать Писанню, або подаємо Євангеліє так, що воно мало чим відрізняється від уже наявних переконань людини, — така «контекстуалізація» є, по суті, замаскованим компромісом. Вона нівелює справжню спокусу Євангелія й, зрештою, затьмарює саму його суть.