Протягом останніх чотирьох років Бог оздоровив та підбадьорив цю церкву через переконання і рішення, про які Боб пише в цих статтях. Прочитайте й будьте збудовані — але, можливо, ще важливіше: прочитайте й навчіться!
Нещодавно я раптом зловив себе на думці: «А де поділися Стен і Марія?» (імена змінено). Я не бачив їх у церкві вже кілька тижнів. Наступного дня хтось розповів мені, що вони пішли з церкви через щось, що було сказано на одному з біблійних занять. Вони не сказали про це ні мені, ні, наскільки я знаю, комусь іншому. Просто зникли без жодного слова.
Такі новини важко сприймати. Протягом двадцяти років я годував цю подружню пару духовно, любив їх, служив їм. Вінчав членів їхньої родини, допомагав рятувати шлюб одного з їхніх дітей, постійно молився за них. І от — вони зникли.
Насправді це не сталося зовсім нізвідки. Мені так здавалося, але та образлива фраза вже певний час боліла й назрівала всередині них. Зрештою, вони почали шукати іншу церкву. Я зв’язався з ними лише через сім тижнів після їх зникнення. (Сім тижнів?! Соромно це визнавати.) Так, Стен і Марія мали б щось сказати. Але моя відповідальність як пастиря — знати стан моєї отари. І якби ж я дізнався про це раніше…
Що ж тепер робити? Ця ситуація лише додала мені рішучості втілити ідею, яка давно зріла в серці: краще дбати про пастирське піклування у нашій церкві. Я не впевнений, що ми зараз справді виконуємо заклик Павла до ефеських пастирів:
«Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога» (Дії 20:28).
Що ми вже робимо?
Отож, що ми практикуємо зараз?
Щомісяця пастирі нашої церкви моляться за кожного члена поіменно — доки не охопимо всіх. Щотижня ми молимося за членів, імена яких публікуються в моєму блозі. Щотижня працівники церкви збирають молитовні потреби від громади. Щотижня ми обговорюємо нагальні пастирські виклики. Щороку пастирі переглядають список членів, аби наше членство залишалося актуальним.
Якщо ви потрапили у гріх, що поневолює, пережили велику втрату чи дізналися про смертельний діагноз — ми подбаємо про вашу душу. Якщо ви прагнете спільності, духовних розмов, молитовного партнерства й підбадьорення — у нас є відповідні служіння. Якщо вас цікавить богослів’я, світогляди, герменевтика, гомілетика або просто вивчення Біблії — у нас є й такі можливості.
Але що з тими, хто формально є членами, але мало кому знайомі або самі не шукають нашої допомоги? Чи можемо ми, як пастирі, бути спокійні, якщо людина відвідує богослужіння лише приблизно у половині випадків — і на цьому все? Чи справді ми «пильнуємо її»? Чи є це достатнім пастирським наглядом за її життям? І якщо ні — як же тоді це правильно здійснювати?
Що ми плануємо робити?
Я довго борюся з цими запитаннями. Я перечитав визначну працю Річарда Бакстера «Реформований пастир» і дійшов висновку, що його практика щорічних відвідин кожної сім’ї була доречною для іншої епохи. У Бакстера не було державних шкіл, репетицій оркестру, занять із легкої атлетики, футболу, плавання й гольфу, заміських будиночків на півночі, постійних весільних церемоній та нескінченних днів народжень, правда ж? Його паства — це просте містечко з 800 родинами.
Проте основна потреба, щоби пастирі знали свою отару, залишилася незмінною. Це — один із базових принципів пастирського служіння.
Наша ціль тепер? Я хочу, щоби кожен член нашої церкви «Cornerstone Baptist Church» відчував регулярну пастирську турботу з боку наших пастирів.
Ось, що я планую запровадити:
- Разом зі пастирями переглянути суть Церкви та нашу відповідальність піклуватися про кожного члена. Нам завжди непросто тримати головне в центрі уваги. Особисто я мушу боротися з нахилом ставити завдання вище за людей. Якщо церква зростає й бюджет виконується — легко припустити, що все гаразд. Але чи справді це так, якщо по дорозі губляться один чи два члени? Я знову й знову пригадую, що Ісус не був задоволений 99-ма, коли одна вівця загубилась (Мт. 18:12–14).
- Сформулювати чітке бачення служіння, яке охоплює турботу про кожного члена отари. Членство в церкві — це не просто залучення волонтерів для підтримки служінь. Це насамперед взаємне зобов’язання допомагати одне одному дійти до неба. Я не хочу, щоб наша церква задовольнялася добре укомплектованими дитячими кімнатами чи охайними приміщеннями. Ми повинні прагнути до того, щоб кожного члена представити досконалим у Христі (Кол. 1:28). Чимало наших членів уже мають певну пастирську турботу в малих групах. Але наша ціль — не лише ті, хто в малих групах. Ми прагнемо дбати про кожного члена.
- Створити план пастирської опіки, що ґрунтується на стосунках, а не на реакції на проблеми. У процесі розробки такого плану слід урахувати три важливі моменти: а) Переконатися, що маємо достовірну інформацію. Неможливо піклуватися про отару, якщо не знаєш, де вона знаходиться. б) Призначити кожного члена під опіку конкретного пастиря. в) Спонукати пастирів розробити персональний план духовної турботи для кожного члена.
Пастори не можуть автоматично припускати, що кожен прагне особистої опіки. Кожному треба дати час, щоб вибудувати довіру зі своїм пастирем, аби згодом їхні розмови могли ставати глибшими.
План починатиметься з того, що пастир звернеться до своїх підопічних із проханням поділитися молитовними потребами. З часом він зможе дізнаватися про конкретні виклики в сім’ї, житті чи в церкві й підказувати служіння, які можуть допомогти їм. У перспективі пастирі зможуть допомагати членам ставити духовні цілі на рік, підтримувати їх, радити їм і молитися за них.
Задавайте правильні запитання
Досягнення цих цілей вимагає, щоб пастирі вміли ставити правильні, продумані запитання. Ось приклади таких питань:
- Що найбільше сприяє твоєму духовному зростанню?
- У чому ти хотів би зростати як віруючий протягом наступного року? Чи є духовні цілі, у досягненні яких я міг би тобі допомогти?
- Які твої найбільші страхи або боротьба?
- У яких сферах церковного життя ти задіяний? Як церква впливає на твоє ходіння перед Богом? Що в цьому корисне, а що — навпаки, заважає?
- Чи є людина, якій ти зараз регулярно розповідаєш Євангеліє? Розкажи про своє залучення до читання Біблії, молитви, фінансової участі в житті церкви. Чи хотів би ти зростати в одній із цих сфер?
- Як справи в твоїй сім’ї? Які в тебе є радості або занепокоєння, пов’язані з нею?
- Як ми, як пастирі, можемо молитися за тебе?
Звісно, пастирі не передаватимуть усі деталі особистих розмов іншим, але важливі підсумки й невідкладні потреби фільтруватимуться далі, щоб уся команда могла краще молитися та служити Словом.
Учора я зателефонував Стену й Марії. Я хотів, щоб вони знали: я їх люблю, сумую за ними й щиро бажаю почути їхні зауваження і допомогти вирішити їхню проблему. Не знаю, чи вони повернуться. Дуже на це сподіваюся.
Тим часом я прагну, щоби кожен член нашої церкви знав: у нього є хтось, хто його знає, любить, молиться за нього і веде його духовно.
За пів року я дам оновлення. А поки — що думаєш ти? Чи ти є частиною церкви, де подібне вже відбувається і добре працює? Можливо, маєш власні ідеї?