Пастори часто запитують: «Як змусити наші церкви змінитися?» Багато служителів відштовхнули свої церкви, намагаючись впровадити зміни. Деякі навіть були звільнені.
Проте, як пастирі, ми зобов’язані вести свої церкви до змін, навіть якщо це вимагає часу й зусиль. Ось кілька порад, як запроваджувати зміни: навчайте, залишайтеся й любіть.
Навчайте для змін
По-перше, наші ідеї для змін у церквах мають походити зі Святого Письма. Це означає, що кафедра є найсильнішим інструментом для зміни церкви. Регулярна експозиційна проповідь Писання — це основний спосіб, через який Дух Божий зазвичай діє в людських серцях.
Моліться, щоб через ваші проповіді Бог навчив вашу церкву того, що їй потрібно змінити. Вражає, як часто ми, пастори, хочемо виправити проблеми ще до того, як пояснили їх.
Занадто багато пасторів намагаються впроваджувати зміни силою — часто це пояснюють як «лідерство» — замість того, щоб навчати. Друзі, ми маємо годувати овець, яких Бог довірив нам, а не бити їх. Навчайте їх.
Навіть якщо зміни, які ви задумали, правильні, все одно залишається питання: чи підходящий це час? Бути правим — це ще не ліцензія на негайну дію, і це приводить мене до наступної поради.
Залишайтеся в церкві задля змін
Здатність прив’язуватися до одного місця зникає як у робочому середовищі, так і в родинному житті. Для молодого покоління теперішня модель більше не нагадує підготовлену корпоративну драбину з обмеженими варіантами шляху. Замість цього вона є мозаїкою глобальної мережі, де можливості та варіанти здаються нескінченними. Нас навчають цінувати різноманітний досвід, оскільки кожен із них збагачує інших.
Ми, пастори, повинні запропонувати в наших церквах іншу модель. Маємо навчити, що відданість — це цінність, незалежно від того, чи йдеться про наші шлюби та родини, друзів і віру, чи про нашу церкву. У світлі таких довгострокових зобов’язань (мислення в межах десятиліть, а не місяців) ми можемо допомогти церкві знайти правильні пріоритети.
Наша найбільша сила для допомоги церковній громаді у змінах полягає не в авторитарності, а у роках вірного та терплячого навчання. Зміни, які не відбуваються цього року, можуть статися наступного або за десять років.
- Обирайте свої битви з мудрістю, ретельно визначаючи одну найнеобхіднішу зміну за раз.
- Загалом, пастори повинні навчитися мислити зріло, з довгостроковою перспективою.
Довге пасторське служіння допомагає і самому пастору. Воно не дозволяє приходити зі «сумкою трюків», виконати свої завдання за два чи три роки й піти. Чим довше ми залишаємося, тим більше реальними нам доводиться бути — і це добре як для наших душ, так і для тих, кому ми служимо.
Ключ до змін — це залишатися в одній церкві достатньо довго, щоб навчати людей. Якщо ви не плануєте залишатися, будьте обережні, перш ніж почати щось, що доведеться завершувати іншому. Не залишайте церкву, озлоблену на вас, на вашого наступника або на самі зміни.
Коли я був молодим семінаристом, я взяв за зразок трьох англіканських священиків із Кембриджу. Усі троє мали експозиційне служіння у ключових місцях протягом багатьох років:
- Річард Сіббс (у Кембриджі та Лондоні понад 30 років)
- Чарльз Сімеон (у Кембриджі понад 50 років)
- Джон Стотт (у Лондоні понад 50 років)
За Божою благодаттю, усі ці чоловіки збудували церкви, яким вони служили, і вплинули на нові покоління служителів своєю довготривалою вірністю.
Любіть, щоб змінювати
Щоб прагнути правильних змін, навчати про них і залишатися достатньо довго, потрібно любити. Необхідно любити Господа та людей, яких Він довірив вам.
Клемент Римський стверджував:
«Христос належить до смиренних серцем, а не до тих, хто підноситься над своєю паствою»
Саме з любові виникає терпляче піклування, яке знову і знову повертає церкву до Слова Божого.
Джонатан Едвардс не був менш вірним пастором, навіть коли його церква звільнила його. Дехто з нас мав короткі, але вірні пасторські служіння. Але це не те, що мене турбує в цій короткій статті. Я просто намагаюся спонукати вас до роздумів про те, як ви можете, за допомогою навчання, довготривалої присутності та любові, вести вашу церкву до біблійних змін.
