Близькість з Богом доступна кожному з нас. Вона настільки ж доступна, як і Божі обітниці. І запрошення Бога до близького спілкування з Ним — це те, що найбільше перевіряє вашу віру (Як. 1:2–4).
Серце близькості
Близькість — це досвід справжнього пізнання й бути пізнаним іншою людиною. Ми часто використовуємо просторову мову для опису цього досвіду. Коли ми говоримо «близький друг» — це той, з ким ми відчуваємо себе дуже близькими; той, хто знає нас на глибокому рівні. Якщо щось трапляється, що шкодить близькості з нашим другом, він відчуває себе віддаленим від нас. А людина, яка не знає нас близько, знає нас на поверхневому рівні.
Проте близькість — це не простір, а стосунки. Ми всі знаємо, що таке сидіти поруч із людиною, з якою ми відчуваємо відчуження, і відчувати близькість до людини, яка знаходиться за тисячі миль.
«Біблійні знання набагато цінніші за золото, коли вони підкріплюють нашу довіру до Бога. Інакше вони лише підживлюють нашу гордість».
Що робить нас близькими до іншої людини? Хоча є багато складових близькості, і кожні близькі стосунки мають свій унікальний рецепт, спільним для всіх є довіра. Ми не можемо бути близькими з людиною, якій не довіряємо.
Довіра — це те, що лежить в основі близькості. Чим більше ми довіряємо комусь, тим ближче ми дозволяємо їм бути до себе. Ступінь, до якого довіра підривається у відносинах, є ступенем, до якого близькість зникає.
Серце, що бажає близькості з Богом
Це так само справедливо для наших стосунків з Богом, як і для стосунків між людьми. Наше відчуття близькості чи віддаленості від Бога не є відображенням Його реальної присутності поруч із нами, а, скоріше, свідченням нашого досвіду близькості з Ним. Писання показує, що Бог близький до тих, хто довіряє Йому. Чим більше ми довіряємо Богу, тим глибше Його пізнаємо. Відчуття віддаленості від Бога часто виникає через порушення довіри, наприклад, через гріх чи розчарування.
Цю реальність вкрай важливо зрозуміти. Як християни, ми прагнемо переживати близькість з Богом. Разом з псалмопівцем ми можемо сказати: «Моє щастя в тому, щоби бути близьким до Бога. На Тебе, Владико Господи, я покладаю свою надію, аби звіщати про всі діла Твої» (Пс. 73:28). Ми також хочемо прислухатися до заохочення Якова і реалізувати його обіцянку: «Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Очистіть руки, грішники, і очистіть серця, двоєдушні» (Як. 4:8). Однак ми можемо шукати цієї близькості способами, які не приводять до бажаного результату.
Близькість — це більше, ніж знання
Одна з поширених помилок полягає в тому, що ми вважаємо, ніби близькість до Бога можна досягти шляхом накопичення знань. Безперечно, щоб глибоко пізнати Бога, ми повинні знати важливі речі про Нього. Ісус сказав: «і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!» (Ін. 8:32), а також вказав на те, що багато хто поклоняється тому, що не знає: «Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв» (Ін. 4:22).
Проте ніколи в історії християнської церкви не було стільки теологічних знань, доступних такій великій кількості людей, як сьогодні. Американська церква, можливо, має найбільшу кількість цих знань. Ми переповнені Біблійними перекладами, добрими книгами, проникливими статтями, записаними проповідями, інтерв’ю, фільмами, документальними передачами, музикою та іншими ресурсами. І багато з них справді якісні. Це те, за що ми повинні бути вдячними.
Але в Америці не так багато людей, які ходять з Богом так близько, як Енох, який просто зник (Бут. 5:24; Євр. 11:5). Чому так? Тому що знання не є синонімом довіри. Саме тому Ісус сказав релігійним лідерам Свого часу, деякі з яких мали енциклопедичні знання Писання: «Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене. Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя» (Ін. 5:39–40).
Біблійні знання набагато цінніші за золото, коли вони підживлюють нашу довіру до Бога, адже це й є джерелом нашої близькості з Ним (Пс. 19:10). Але коли біблійні знання замінюють нашу довіру до Бога, вони лише підживлюють нашу гордість (1 Кор. 8:1).
Чому естетичний досвід зазнає невдачі
Ще одна поширена помилка полягає в намаганні досягти близькості з Богом через суб’єктивні естетичні переживання. Це можна назвати підходом «Поле мрій»: якщо ми створимо правильне середовище, Бог «прийде».
Деякі шукають цього в умовах високої літургії, які покликані надихнути на переживання трансцендентності та таємниці. Інші намагаються досягти цього на сучасних богослужіннях, які мають на меті викликати досвід присутності Бога. Інші ж ганяються за відродженням, вважаючи, що близькість до Божої сили призведе до близькості з Богом. Якщо ми дійсно довіряємо Богу, такі умови можуть сприяти нашій близькості до Нього. Але жодне з цих середовищ не має в собі сили примусити Бога наблизитися до нас.
«Бога вражає наша віра, а не наші досягнення».
Уявіть собі такий момент: вечеря при свічках з романтичною музикою може сприяти ніжному моменту близькості між чоловіком і дружиною, але лише в тій мірі, в якій це середовище підтримує і поглиблює їхню взаємну довіру та любов. Якщо між ними існує відстань через відсутність довіри, самі естетичні умови не матимуть сили подолати цю відстань. Лише відновлення довіри може це зробити.
Як ми наближаємось до Бога
Секрет наближення до Бога і того, щоб Він наблизився до нас, чітко розкритий у Біблії: ми наближаємось до Бога через віру в Христа, Який єдиний дає нам доступ до Нього (Євр. 4:14–16; 7:25; Флп. 3:9), і ми покладаємо нашу довіру на всі «дорогоцінні та великі обітниці» (2 Пт. 1:4), які в Христі знаходять своє «так» для нас «Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому – «так»! І в Ньому – «амінь»: для слави Бога через нас!» (2 Кор. 1:20).
Бога вражає наша віра, а не наші досягнення. Коли віри не вистачає, Йому не подобається ні кількість наших знань, ні якість наших естетичних подій.
«Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають» (Євр. 11:6).
Коли Бог бачить когось, чиє серце повністю довіряє Його обітницям і живе за ними, Бог приходить, щоб міцно підтримати цього святого (2 Хр. 16:9) і явить Себе йому:
«Хто має Мої заповіді та виконує їх, той Мене любить. А хто Мене любить, того любитиме і Мій Отець, і Я любитиму його, і з’явлюся йому Сам» (Ін. 14:21).
Боже запрошення до близькості
«Те, у чому ти найбільше повинен довіряти Богові зараз, — це те, що Він має намір, щоб ти наблизився до Нього».
Бог бажає близькості з тобою. Христос здійснив усю важку працю на хресті, щоб це стало можливим. Все, що Він вимагає, — це те, щоб ти вірив у Нього (Ін. 14:1). Він хоче, щоб ти довіряв Йому всім своїм серцем (Пр. 3:5).
Це означає, що Його запрошення до тебе насолоджуватись близькістю з Ним — це провідування у твоєму житті, яке більше ніж що інше випробовують твою віру. Те, у чому ти найбільше повинен довіряти Богові прямо зараз, — це те, що Він має намір, щоб ти наблизився до Нього.
Це, безумовно, таке запрошення, яке твоя гріховна природа хоче відхилити. Але, читаючи Біблію, хіба не погоджується ця велика хмара свідків (Євр. 12:1) з Яковом і Петром, що найбільше випробування віри — це шлях до найбільшої радості (Як. 1:2–4; 1 Пт. 1:8–9)? І хіба вони не погоджуються з Павлом, що це не варто порівняння з радістю пізнання Христа та майбутньої слави (Флп. 3:8; Рим. 8:18)?
Близькість з Богом часто відбувається в тих місцях, де ми найбільше повинні довіряти Йому. Рай на землі — це невимовна радість і мир, що перевершує всяке розуміння, які приходять від повної довіри Богу. «Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові. І мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі» (Флп. 4:6–7).
Адже, як сказав старий автор гімнів: «Ті, хто цілковито довіряють Йому, знаходять Його цілковито істинним».
