У своїх попередніх статтях я навів три причини, чому християни та церкви не займаються учнівством. Зважаючи на те, що я працюю над створенням програм у своєму професійному житті, ця причина буде трохи незручна для висловлення: наші церкви залежать від програм.
Ось сучасна притча, яку мені розповів один мій друг із семінарії. Чоловік, який став її свідком, розповів про це, і його слова, ймовірно, є правдивими.
Молодий чоловік зайшов до християнського книжкового магазину в Чикаго і запитав, де знаходяться наклейки для бамперів. Асистент запитав, які саме наклейки він шукає. Чоловік відповів: «Я хотів би купити наклейку у вигляді риби». Асистент відповів: «О, боюся, ми їх усі розпродали». На що чоловік відповів: «ЯК Я МАЮ ЄВАНГЕЛІЗУВАТИ БЕЗ НАКЛЕЙОК У ВИГЛЯДІ РИБИ?»
Як західні євангельські християни, ми все більше залежимо від курсів, програм, методик та технологій у справі євангелізації та учнівства.
Тепер, як я вже сказав, я пишу цю статтю як людина, чия робота — створювати хороші програми. Я працюю з «Christianity Explored Ministries» протягом тринадцяти чудових років, і ми дуже стараємось зробити наші програми максимально вірними Біблії та простими у використанні. Я вірю в їх цінність. Я вдячний Богові, що вони можуть бути справді корисними, коли потрапляють у правильні руки.
Але що відбувається, коли вони потрапляють у неправильні руки? Програми стають підміною справжньому учнівству, замінниками без душі та серця, які не підходять нікому, імітуючи справжнє учнівство. І що гірше, проходження цих курсів може обдурити нас, змусивши думати, що ми «займаємося» євангелізацією та учнівством, хоча насправді ми просто молимося без віри та без душі, лише робимо все механічно. Ми стали вірити, що магія полягає в методології. Ми купуємо продукт і очікуємо, що він працюватиме за нас, без будь-яких духовних зусиль з нашого боку.
Це вперше виникло як тривожний сигнал на моєму е-дарі (євангельському радарі) близько п’яти років тому. Ми наполегливо працювали над новим курсом протягом 18 місяців — розробляли питання для вивчення Біблії, писали та переписували проповіді й сценарії, тестували матеріал у різних місцях, переписували ще раз, знімали та монтували серію DVD — а потім у день публікації, коли всі були уже виснажені і відпочивали, в моєму поштовому ящику з’являлось електронне повідомлення: «Дякуємо за новий курс», «Коли вийде наступний?»
Дозвольте мені перекласти: «ЯК Я МАЮ ЗАЙМАТИСЬ УЧНІВСТВОМ БЕЗ НОВОЇ ПРОГРАМИ?»
Брати і сестри, займатись учнівство можливо без програм. Ісус написав справді гарну книгу про це.
І програма, навіть якщо вона є біблійно вірною, не може замінити постійного, особистого учнівства. Принаймні, не таке постійне, особисте учнівство, яке має на увазі Ісус в Євангелії від Матвія 28:19-20: «Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку! [Амінь]».
Проблеми залежності від програм
1. Програми універсальні та не враховують контекст.
Програми завжди є універсальними, вони не враховують конкретні потреби та контекст. Як би добре вони не були адаптовані до певної аудиторії (аналітичні/напіваналітичні/неаналітичні/для дорослих/для підлітків/для дітей тощо), вони не написані вами, і тому не можуть бути ідеально адаптовані до ситуації, в якій Бог вас поставив. Людина, яка завжди використовує точно однакові питання для вивчення Біблії з кожною людиною, яку вона навчає, не дуже добре справляється зі своїми обов’язками. Так само й спікер на DVD ніколи не зможе взаємодіяти з людиною так, як це можете зробити ви. Він не може почути конкретні крики серця людини й говорити до неї особисто та біблійно.
2. Програми фокусуються на процесі, а не на характері.
Програми можуть наводити на думку, що учнівство — це питання слідування правильному «процесу», а не виховання правильного характеру. Не варто і говорити, що характер дитини в першу чергу формується характером її батьків. Діти, замість того щоб робити те, що ми їм кажемо, зазвичай роблять те, що ми робимо. Натомість техніки та програми можуть непрямо створювати враження, що те, що ми говоримо, важливе, а те, що ми робимо, — не таке важливе. Ми можемо почати вірити, що програма, яку ми використовуємо в нашій церкві, важливіша за характер людей, які її викладають.
3. Програми стають «няньками»-замінниками.
Іноді ми використовуємо програми так само, як родина може використовувати екрани DVD в Nissan Pathfinder: як замінників батьків. Так, це чудовий спосіб зайняти дітей. Так, це означає, що нам не потрібно так активно взаємодіяти з ними під час подорожі. Але це може знизити якість нашого батьківства. Це може бути занедбанням нашої особистої відповідальності перед тими, хто знаходиться під нашою опікою.
Тож моє запитання: чи не занадто ми легко приймаємо рішення найняти «няньок»? Чи не занадто ми готові делегувати наше учнівство комусь, і, таким чином, забули, як робити це самим?
Найкраще, коли програми збільшують нашу залежність від Бога та Його Слова. Але в найгіршому випадку програми просто збільшують нашу залежність від самих програм. Якщо це так, наше учнівство постраждає.
