Як ми можемо з любов’ю видаляти членів із церковних списків, не спричиняючи розбрату та образ серед тих, хто залишається?
Пастор цілком може перейматися тим, що списки членів церкви стають надмірно роздутими й не відповідають реальній активності в громаді. Втім, важко передбачити, як на пропозицію скоротити ці списки відреагують саме ті активні віряни, про яких він прагне подбати.
Питання очищення списків — це не просто адміністративне завдання. Воно зачіпає важливі духовні й міжособистісні аспекти, тому потребує делікатного підходу та чіткої комунікації.
На кількох членських зібраннях нашої церкви я та інші старійшини неодноразово стикалися із ситуаціями, коли рішення про видалення когось із церковного списку викликало образу або навіть гнів серед вірян. Найчастіше ображені члени повторювали одну й ту ж фразу: «Ви, старійшини, дієте надто швидко; вам бракує інформації!»
Пригадую випадок із жінкою, яку назвемо Кейт. Вона була активною частиною нашої громади, але згодом її ставлення до церкви змінилося. Протягом кількох місяців вона поступово втрачала інтерес до церковної діяльності та обмежувала спілкування. Ми, старійшини, отримували непрямі відомості, що її незадоволення могло бути пов’язаним із нашим комплементарним підходом до ролей чоловіків і жінок або ж із фінансуванням місіонерських проєктів. Однак сама Кейт не зверталася до нас із конкретними скаргами.
Коли ми намагалися налагодити контакт, вона відповідала ввічливо, але без натяків на проблеми. Зрештою, Кейт запросила зустріч із нашим старшим пастором, на якій повідомила про своє бажання вийти з членства. Вона не висловила жодної критики. Старший пастор проінформував інших старійшин, і вони підготували подання про припинення її членства для затвердження на черговому членському зібранні.
Саме тоді й виникли труднощі.
Після представлення подання одна із членів церкви підняла руку й заявила: «Я щойно обідала з Кейт, і вона сказала, що не хоче йти з церкви». Жодних додаткових доказів вона не надала. Це поставило громаду в непросту ситуацію: перед ними були два суперечливі свідчення. Для старійшин це стало особливо делікатною проблемою, адже їхня чесність опинилася під сумнівом.
Хтось, очевидно, не говорив правду. Чи дійсно старійшини діяли поспішно, примушуючи Кейт залишити церкву? Чи це був прояв любові? І головне — чи був цей підхід правильним?
Такі ситуації вимагають не лише ретельності у прийнятті рішень, а й мудрості в комунікації, щоб уникнути сумнівів та недовіри серед членів церкви.
У випадку з Кейт ішлося про фактичне бажання вийти з членства, але загалом ми помітили, що активні члени зазвичай заперечують, коли когось хочуть піддати дисципліні за неучасть у житті церкви. Дисциплінувати за неучасть важко (Євр. 10:25-26), адже це доволі поширена проблема, яка не виглядає очевидним порушенням, як, скажімо, перелюб або розпуста. Мало хто заперечуватиме проти дисциплінарних заходів щодо нерозкаяного перелюбника. Однак найскладніше та, відверто кажучи, найнебезпечніше, коли йдеться про членів, які перебувають на периферії церковного життя, не відвідують богослужінь місяцями, іноді відвідують інші церкви, але все ж підтримують зв’язки з кількома друзями у своїй рідній церкві. Вони ніби й не вийшли, але й не присутні! Вони відчужені, але з якихось причин не хочуть розривати зв’язок із церквою.
Два важливих кроки для прозорості та єдності
Ситуація з Кейт, хоч і була складною та делікатною, сприяла впровадженню двох важливих змін у житті нашої церкви. Вони допомогли зменшити тривоги як серед старійшин, так і серед членів церкви.
По-перше, тепер вихід із членства церкви обов’язково має бути підтверджений письмово. Це може бути електронний лист, паперова заява або навіть записка на стікері. Головне — щоб це був офіційно зафіксований документ. Така практика унеможливлює непорозуміння, подібні до того, що сталося з Кейт і її подругою, яка стверджувала, ніби Кейт передумала. Завдяки письмовій формі старійшини та вся громада мають чіткий доказ намірів людини, що гарантує прозорість і зменшує ризик конфліктів.
По-друге, було створено так званий «список турботи». Цей підхід надає можливість громаді брати участь у спілкуванні з тими, хто, можливо, віддаляється від церкви. Перед тим як рекомендувати когось до дисциплінарного виключення, старійшини на членських зібраннях оголошують ім’я цієї особи, пояснюючи ситуацію. Наприклад, вони можуть сказати:
«Білл не був у церкві вже п’ять місяців. Старійшина Боб і його помічник Бен неодноразово намагалися зв’язатися з ним телефоном і через електронну пошту, але Білл не відповідає. Тому ми додаємо його до «списку турботи». Якщо ви знаєте Білла або дружите з ним, будь ласка, зв’яжіться з ним. Передайте, що ми любимо його і хочемо, щоб він повернувся до спільного поклоніння. Якщо цього не станеться, ми будемо змушені видалити його з церковного списку під час наступного членського зібрання, яке відбудеться через два місяці».
Ця практика дозволяє церковній громаді бути більш залученою до духовного життя своїх братів і сестер, а також створює додатковий простір для прояву любові, турботи та підтримки. У той же час вона забезпечує чіткий процес, що дозволяє уникнути поспішних рішень і конфліктів.
Такі зміни не лише допомагають підтримувати порядок, але й сприяють побудові більшої взаємодії й довіри між старійшинами та членами громади.
Зверніть увагу, що ми вказуємо ім’я (Білл), причину нашої стурбованості (постійна відсутність), дії, які вже були здійснені (Боб і Бен намагалися зв’язатися з ним), та що очікувати через два місяці (пропозицію щодо церковної дисципліни). Ми також повідомляємо членам, що після зустрічі вони можуть підійти до нас, якщо мають важливу інформацію, але обговорення «списку турботи» не проводиться під час простого недільного зібрання.
Чому такі зусилля виправдані?
Сатана неодноразово використовував раптовість або неочікуваність рішень щодо дисципліни на наших членських зібраннях. Старійшини могли місяцями працювати з відчуженим членом громади, але, не досягнувши результату, не інформували громаду про труднощі. Тому, коли на загальних зборах висувалося рішення про застосування дисципліни, для багатьох воно здавалося несподіваним і надто різким.
Іноді громада приймала новину спокійно, але траплялися випадки, коли це викликало шок. Навіть якщо члени були схильні підтримати рекомендації старійшин, залишалася стриманість, а нез’ясовані питання підривали довіру до старійшин.
З упровадженням «списку турботи» ми почали ділитися своїми занепокоєннями про окремих членів із громадою ще до офіційного оголошення про застосування церковної дисципліни. Це дозволило зробити процес зрозумілим і передбачуваним для всіх, зміцнюючи довіру та єдність у церкві.
«Список турботи» розширився і тепер охоплює не лише випадки, які можуть привести до застосування церковної дисципліни. Ми також включаємо туди інші питання, такі як потреби членів, пов’язані зі здоров’ям чи фінансами. Іноді навіть самі члени церкви просять додати свої імена до «списку турботи», щоб громада знала, що вони переживають особливий період і потребують особливої підтримки.
Ми не публікуємо «список турботи» письмово, а оголошуємо його вголос під час членського зібрання, яке закрите для осіб, що не є членами церкви. Це дозволяє уникнути можливих незручних ситуацій або надмірного сорому для тих, хто у списку.
Переваги «Списку турботи»:
- Він усунув «шокову» складову, яку сатана часто використовував проти нас.
- Він захистив старійшин від необґрунтованих звинувачень.
- І, найголовніше, він залучив усю церкву до молитов і турботи про своїх братів і сестер, спонукаючи їх повернутися та жити відповідно до своїх обітниць.
З радістю можу сказати, що після кількох років роботи зі «списком турботи» ситуації, які раніше викликали розбрат, тепер сприяють єдності, зміцненню та захисту як церкви, так і стосунків між лідерами та членами громади.
