Respond:
Хоча титули «пресвітер» і «диякон» не є обов’язковими для служіння в церкві, є кілька вагомих причин, чому церкви повинні використовувати ці біблійні титули:
- Це демонструє, що Писання є нашим авторитетом, а не людська мудрість. Використовування біблійних титулів показує, що ми слідуємо вказівкам Бога, а не вирішуємо самостійно, якою має бути структура керівництва в церкві. Бог надав церкві базову структуру, якої ми повинні чітко дотримуватися. Відхилятися від цієї структури або вирішувати, що нам не потрібно називати наших лідерів так, як це вказано в Писанні, означає сказати, що ми знаємо краще за Бога.
- Це допомагає церкві знати, чого очікувати від керівництва. Коли церква використовує терміни «пресвітер» і «диякон», як це робить Біблія, член церкви може легко звернутися до Писання і побачити їхні «посадові інструкції». Вони можуть звернутися до Писання і точно знати, чого очікувати від своїх лідерів.
- Це забезпечує відповідність лідерів біблійним вимогам. У Біблії немає кваліфікацій для таких посад, як «опікуни», «члени ради», «керівні команди» чи інші людські вигадки. Однак є біблійні вимоги для пресвітерів і дияконів. Використання біблійних термінів для цих посад є необхідним, щоб гарантувати, що біблійні стандарти лідерства дотримуються. Це особливо важливо для пресвітерів, які повинні вміти навчати Слову Божому (1 Тим. 3:2). Церкві буде значно корисніше, якщо ті, хто наглядає за справами церкви, мають чітке розуміння Писання та здатні навчати Писанню. Таким чином, церква буде постійно і практично формуватися під впливом Слова Божого, а не людської мудрості.
