АНОТАЦІЯ: Спаситель світу, Ісус Христос, народився євреєм. У чому полягає Божий задум у тому, що Ісус народився євреєм? Ця історія починається ще з Авраама і веде нас до спільноти святих із кожного племені, мови, народу та нації. Зрештою, Ісус народився євреєм, щоб знищити будь-які претензії на етнічну перевагу і створити нову, радісну, милосердну расу.
У нашій серії статей, підготовлених науковцями для пасторів, лідерів та вчителів, Джон Пайпер розмірковує над Божою метою в єврейському походженні Ісуса.
Ісус народився євреєм не тільки для того, щоб позбавити християнських претензій неонацистів і членів Ку-Клукс-Клану, а й щоб знищити всі етнічні та расові претензії на вищість, у тому числі й серед єврейського народу. Він народився євреєм, щоб кожна раса та кожен народ смиренно поклалися на Божу милість. Він народився євреєм, щоб кожна раса раділа милості, а не рівню меланіну; і щоб кожен народ радів милості більше, ніж своїм етнічним звичаям; і щоб кожне плем’я раділо милості більше, ніж своїм племінним рисам. Ісус народився євреєм, щоб знищити будь-які претензії на етнічну зверхність. До такого висновку непросто дійти, навіть попри те, що історично єврейське походження Ісуса ображало етнічну гордість усіх народів, включно з єврейською гордістю. Однак, сказати, що це складно, — означає лише погодитися з апостолом Павлом. Як тільки Він доходить до цього висновку, Він одразу ж каже: «О, глибино багатства, премудрості й знання Божого! Які незбагненні Його суди і недослідимі Його дороги!» (Рим. 11:33).
«Ісус народився євреєм, щоб знищити будь-яке хизування етнічною перевагою і створити нову, радісну, милосердну расу».
Це відповідь апостола Павла на запитання, чому Бог Всесвіту пов’язав Себе з єврейським народом як способом спасіння людей із кожної етнічної групи. Я кажу «пов’язав», не тому що Бог заплутався чи розгубився, а тому що переплетення Його шляхів спасіння з єврейською ідентичністю, з нашої точки зору, є «незбагненним». Його складність перевершує наші можливості.
Однак Бог дарував Павлу здатність зануритися в цю таємницю глибше, ніж кому-небудь. Ніхто ще не вичерпав її глибини. Я запрошую вас разом зі мною дослідити цю таємницю, принаймні настільки, наскільки можу вас провести в межах однієї статті.
«З їхнього роду по плоті»
Ісус народився євреєм. Самарянка біля криниці сказала Йому: «Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, коли я – жінка-самарійка?» (Ів. 4:9). Пізніше Ісус відповів їй: «Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв» (Ів. 4:22).
Для апостола Павла єврейське походження Ісуса не було випадковістю. Він запитав: «Які переваги мають юдеї, або яка користь з обрізання?» І відповів: «Велика – у всіх відношеннях. Насамперед їм були довірені Слова Божі» (Рим. 3:1–2). А потім Він завершив свій список так:
«Тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці. Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, Який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь» (Рим. 9:4–5).
Вінець привілеїв, що належать євреям, ось у чому: «З їхнього роду, по плоті, є Христос». Ісус народився євреєм. І щоб вивести цей привілей за межі цього світу, Він є Бог втілений — «Бог над усіма, благословенний навіки». Найвищий привілей єврейського народу полягає в тому, що Син Божий народився серед них.
«Усі уста мовчать. Гордість кожної етнічної групи зникає. Усі визнані непокірними».
Отже, Ісус народився євреєм. І це не було випадковістю, а стало вершиною привілею єврейського народу серед усіх націй. Апостол Павло не приховував цього, ніби це було чимось ганебним; навпаки, Він підніс це як прапор, щоб кожен єврей і кожна нація могли побачити.
Питання полягає в тому, чому. Не лише в тому сенсі, звідки це походить, але й куди це веде? Яка Божа мета в тому, що Ісус був євреєм? І якщо це вже не має значення, бо тепер Ісус є Спасителем усіх народів, чому Павло не залишає цю тему в спокої?
Чому — звідки це взялося?
Бог пов’язав Себе з людством як етнічний єврей тому, що дві тисячі років до того Він пов’язав Себе з Авраамом, батьком єврейського народу. «Це Ти, Господи, є Тим Богом, Котрий обрав Аврама, і вивів його з Уру Халдейського, і дав йому ім’я Авраам» (Неєм. 9:7). З того часу євреї стали привілейованим завітним народом Божим. «З усіх племен землі лише вас одних Я визнав» (Ам. 3:2). «Тебе обрав Господь, твій Бог, з-поміж усіх народів, що на землі» (Повт. Зак. 7:6).
Звісно, від самого початку Бог мав на меті благословити через Авраама та його нащадків усі народи. «Я поблагословлю тих, котрі благословлятимуть тебе, а тих, що проклинають тебе, прокляну. І благословенні будуть у тобі всі племена землі!» (Бут. 12:2–3). Але особливий привілей Ізраїлю залишався. Протягом двох тисяч років Бог зосереджував майже всі Свої спасительні дії у світі на Ізраїлі, а не на інших народах. «Він у минулих поколіннях допустив, щоб усі народи ходили своїми дорогами» (Дії 14:16). «Господь уподобав виявити особливу любов до твоїх прабатьків, а після них з усіх народів обрав вас» (Повт. Зак. 10:15). Прощення гріхів було дароване юдеям через передобразну кров Христа в жертвах (Лев. 4:20; Рим. 3:25). І юдеям була дана обітниця, що Месія прийде з їхнього народу (Іс. 9:6–7). «Дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида, і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!» (Лк. 1:32–33).
«Ісус народився євреєм, щоб знищити будь-яке хизування етнічною перевагою».
Ось чому Ісус народився євреєм. Бог вибрав євреїв як «Свій особливий народ з-поміж усіх народів» (Повт. Зак. 14:2). Він зосереджував Свою спасительну діяльність на них протягом двох тисяч років — не на китайцях, не на африканцях і не на блідих германських ордах. І «коли ж прийшла повнота часу, Бог послав Свого Сина, Який народився від жінки і був під Законом» — тобто народженого євреєм (Гал. 4:4).
Чому — куди це веде?
Але відповідь на запитання «чому» стосовно минулого тільки загострює це ж питання стосовно майбутнього. Яка була Божа мета в тому, щоб пов’язати Себе з Ізраїлем через завіт і з єврейським Месією через втілення? Куди це все вело? І чому Бог обрав саме такий шлях?
Очевидно, що життя, смерть і воскресіння цього єврейського Месії вели до спасіння язичників, тобто народів. Під час Свого життя Ісус сказав: «Багато хто прийде зі сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному, а сини Царства будуть викинуті в навколишню темряву» (Мт. 8:11–12). Він сказав юдейським лідерам: «Буде забране від вас Царство Боже і дане народові, який буде приносити його плоди» (Мт. 21:43). І завершив Своє служіння наказом: «Ідіть і навчіть усі народи» (Мт. 28:19).
Проте спасіння все одно «від юдеїв» (Ів. 4:22). Павло пояснює, як це відбувається. Коли Ізраїль відкинув Ісуса як Месію, вони стали подібними до природних гілок, які були відламані від дерева завіту з Авраамом. Коли язичники увірували в Месію Ісуса, вони стали подібними до диких гілок, прищеплених до цього юдейського завіту.
«Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливкового дерева, то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам’ятай, що не ти корінь носиш, а корінь носить тебе» (Рим. 11:17–18).
Корінь підтримує тебе! Це означає, що Божа вірність Ізраїлю є причиною твого спасіння, бо ти з’єднаний із цим коренем.
«Не існує думки про те, що для язичників є один шлях до спасіння, а для євреїв — інший. Є лише один шлях».
Інакше кажучи, не існує окремого шляху спасіння для язичників і іншого для євреїв. Є лише один шлях. Належати до істинного Ізраїлю — до спасенного Ізраїлю. Павло чітко зазначив: «Не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем» (Рим. 9:6). Природне походження не робить людину частиною істинного Ізраїлю. І багато хто, хто не походить від Ізраїлю, стає частиною істинного Ізраїлю: «Нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників. Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ – Моїм народом, і нелюбиму – улюбленою» (Рим. 9:24–25).
Бути істинним євреєм — це не питання етнічної приналежності, а віри в Месію: «Тому що не той юдей, хто є ним з вигляду, і не те обрізання, що є назовні, на тілі. Але той юдей, хто всередині такий; і те обрізання, що є в серці за Духом, а не за буквою» (Рим. 2:28–29). У цьому сенсі язичники «стають євреями».
Так виконується обітниця, дана Аврааму в Бут. 12:3: «Писання, передбачаючи, що Бог виправдає язичників вірою, звістило Євангеліє Авраамові наперед: «В тобі благословляться всі народи!» (Гал. 3:8). Це пояснює, як Авраам стає «батьком багатьох народів» (Бут. 17:5; Рим. 4:17).
«Спасіння від юдеїв» не лише тому, що Ісус був євреєм, але тому, що Він спасає язичників, роблячи їх повноправними спадкоємцями юдейської спадщини. Через Христову кров «обоє маємо доступ до Отця в одному Дусі. Тож ви більше не чужі й не захожі, а співгромадяни святих і домашні для Бога» (Еф. 2:18–19). Язичницькі «чужинці» стають повноправними громадянами істинного, спасенного єврейського дому. «…ви Христові, то ви є нащадками Авраама і, згідно з обітницею, – спадкоємці» (Гал. 3:29).
«Весь Ізраїль спасеться»
Деякі вважають, що включення язичників у єврейську спадщину є останнім етапом Божої роботи з етнічним Ізраїлем. Але це не так. Павло навчає, що коли «ввійде повнота язичників», тоді «весь Ізраїль спасеться» (Рим. 11:25–26). Це стосується етнічної нації в цілому, яка навернеться до Христа в майбутньому — після того, як буде зібрано «повноту язичників».
Деякі вважають, що вислів «весь Ізраїль» не стосується етнічного Ізраїлю, а охоплює загальну кількість обраних, як серед євреїв, так і серед язичників. Однак існує щонайменше п’ять вагомих причин, чому така інтерпретація не працює. Я згадаю дві.
«Жоден народ на землі не був гідний Божого благословення. Всі вони заслуговували на знищення».
По-перше, дуже малоймовірно, що за наявності лише одинадцяти грецьких слів між ними значення слова «Ізраїль» змінювалося б від «етнічної нації» до «вибраних євреїв і язичників» (Рим. 11:25–26). Перше вживання цього слова, майже всі погоджуються, стосується етнічного Ізраїлю. Отже, й друге значення, очевидно, стосується того ж: «Часткове осліплення прийшло на Ізраїль… Весь Ізраїль спасеться». Тому «весь Ізраїль» означає етнічну націю, яка колись була частково засліплена. Одного дня цей народ буде спасенний.
По-друге, паралель між двома частинами Рим. 11:28 вказує на те, що «весь Ізраїль» — це етнічна нація. Перша частина вірша говорить: «Щодо Євангелії вони [етнічний народ Ізраїлю] є ворогами» Бога. Друга частина вірша каже: «А щодо вибрання, вони [цей самий етнічний народ, який є ворогами] улюблені задля батьків». Суть цього вірша полягає в тому, щоб показати, що, хоча зараз етнічний Ізраїль є народом, що порушує завіт і не вірить, це зміниться. Народ, який нині є ворогами, пізніше навернеться завдяки вибранню і любові. (Дивіться також паралелі в Рим. 11:12 і 15.)
Чому Він зробив це саме так?
Тепер ми можемо зробити крок назад і запитати: чому Бог вирішив рятувати Свій народ із усіх народів, включно з євреями, таким обхідним шляхом?
Дозвольте підсумувати цей обхідний шлях Бога:
- Все людство впало в гріх і розбещеність, коли Адам і Єва відкинули доброту Бога, надавши перевагу своїй власній мудрості (Бут. 3:6; Рим. 5:12). Коли з’явилися різноманітні етнічні народи (Бут. 10–11), всі їхні окремі члени були «дітьми гніву» (Еф. 2:3). Жодна нація на землі не була гідною Божого благословення. Всі заслуговували на знищення.
- Коли Бог привів у дію план викуплення людства, Він вибрав Ізраїль як основний фокус Своєї спасительної роботи на дві тисячі років (Повт. Зак. 7:6; Ам. 3:2). Це вибрання Ізраїлю з-поміж усіх народів не було через якісь особливі риси, що робили їх кращими за інші народи. Авраам був ідолопоклонником до того, як його покликав Бог (Іс. Нав. 24:2, 14). «То що ж? Чи маємо ми перевагу? Зовсім ні! Ми вже раніше довели, що як юдеї, так і греки, – всі під гріхом» (Рим. 3:9).
- Протягом двох тисяч років Бог пропонував спасіння Ізраїлю (Рим. 9:4–5) і передбачив Месію в єврейській історії та Писанні (Лк. 24:27). Їхня постійна відповідь здебільшого була невірством, як сказав Стефан: «Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, – як батьки ваші, так і ви!» (Дії 7:51). Або, як сказав Павло: «А до Ізраїля говорить [цитуючи Бога з Ісаї 65:2]: “Весь день простягав Я Свої руки до народу непокірного, який Мені суперечить”» (Рим. 10:21).
- Наслідком цього єврейського невірства, незважаючи на великі переваги, було те, що Закон, без Відкупителя, не веде до виправдання, а лише до викриття та збільшення гріха (Рим. 3:20; 5:20). Через цей досвід уста всього світу мовчать. Адже якщо Ізраїль, маючи всі свої переваги, «не досяг Закону» (Рим. 9:31), то інші народи не повинні думати, що з ними справи кращі. «Знаємо, що, коли говорить Закон, Він говорить до тих, які перебувають під Законом, щоби замовкли кожні уста і щоб увесь світ підлягав під Божий суд» (Рим. 3:19).
- Через втілення, життя, смерть і воскресіння Месії обітниці, дані патріархам, були підтверджені, а милість була відкрита для всіх народів. «Христос став Служителем обрізаних… щоби підтвердити батьківські обітниці і щоб язичники прославляли Бога за Його милість» (Рим. 15:8–9).
- Ізраїль був вражений духовною сліпотою (Рим. 11:25; 2 Кор. 3:14), яка триває до XXI століття. Вона залишатиметься «доки не ввійде повнота язичників» (Рим. 11:25).
- Протягом цього часу — «часів язичників» (Лк. 21:24) — відбуватиметься могутній місіонерський рух серед усіх народів світу. «І ця Євангелія Царства буде проповідуватися по всьому світі на свідчення всім народам, – і тоді прийде кінець» (Мт. 24:14).
- Коли «ввійде повнота язичників… весь Ізраїль спасеться» (Рим. 11:25–26).
- Христос повернеться і встановить Своє Царство (Рим. 11:26).
«Найвищий привілей єврейського народу полягає в тому, що Син Божий народився євреєм».
Це обхідний шлях, яким Бог запланував викупити Свій народ із кожної етнічної групи, включно з остаточним наверненням «всього Ізраїлю» — цілого покоління, яке в кінці цього віку масово прийде до віри. Чому такий обхідний шлях? Ось відповідь Павла в Рим. 11:30–32:
«Бо як ви [язичники] колись не корилися Богові, а тепер помилувані через їхній [єврейський] непослух, так і вони [євреї] нині не покорилися задля милосердя над вами [язичниками], щоб тепер і вони [євреї] самі були помилувані. Тож Бог замкнув усіх [євреїв і язичників] у непокорі, щоб усіх помилувати».
Стисло підсумовуючи, можна сказати:
Язичницькі народи після гріхопадіння жили в непокорі.
Тож Бог обрав Ізраїль.Ізраїль жив у непокорі, незважаючи на всі свої переваги.
Тож Бог переповнився милістю до язичницьких народів.
Ця милість до народів призведе до великої милості в наверненні Ізраїлю.
Тому всі народи абсолютно залежні від милості, а не від заслуг.
Це складно. Дивно. Незбагненно. Настільки, що наступні слова Павла такі: «О, глибино багатства, премудрості й знання Божого! Які незбагненні Його суди і недослідимі Його дороги!» (Рим. 11:33).
Остаточна мета: Кожен народ смиренний і сповнений надії на милість
Яка ж остаточна мета такого обхідного шляху спасіння? Павло формулює це так: «Бог замкнув усіх [євреїв і язичників] у непокорі, щоб усіх помилувати» (Рим. 11:32). Раніше Павло вже сказав, що мета полягає в тому, «щоби замовкли кожні уста і щоб увесь світ підлягав під Божий суд» (Рим. 3:19). Це негативна мета. Кожна етнічна група упокорювалася через свій непослух.
«Божа вірність Ізраїлю — це причина, чому ви спасенні, бо ви з’єднані з цим коренем».
Євреї упокорені, бо, незважаючи на всі свої переваги, вони подібні до відламаних гілок, а язичники займають їхнє місце в Авраамовому завіті через віру (Рим. 11:19; 9:30–31). Язичницькі народи також упокорені, бо вони тримаються лише вірою (Рим. 11:20), і бо саме єврейський корінь підтримує їх, а не навпаки (Рим. 11:18). Щоб спастися, ти маєш стати «сином Авраама» (Гал. 3:7). Але жоден єврей не спасається тільки через свою етнічну приналежність, бо не всі, хто походить від Ізраїля, є істинним Ізраїлем (Рим. 9:6). «Не думайте говорити собі: «Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може з цього каміння пробудити дітей Авраамові» (Мт. 3:9).
Кожен рот зупиняється. Хизування кожної етнічної групи замовчується. Всіх засуджено за непослух. Кожен з них створений для того, щоб проковтнути свою гордість. Язичники повинні стати євреями (включно з нацистами та членами Ку-Клукс-Клану), щоб спастися. І євреї повинні відректися від будь-якої залежності від своєї єврейської ідентичності й приєднатися до язичників у залежності від милості.
Одна залежна від милосердя раса, що плекає милосердя
Ісус народився євреєм — кожен інший складник Божої «незбагненної» та «недослідимої» мудрості був поставлений на своє місце — щоб досягти цієї мети. Щоб замкнути уста кожного, хто хизується етнічною або расовою перевагою, включно з євреями, і привести кожну расу та етнічність до смиренного покладання на Божу милість.
Христос народився євреєм, щоб кожна раса раділа милості, а не рівню меланіну; і щоб кожен народ радів милості більше, ніж своїм етнічним звичаям; і щоб кожне плем’я раділо милості більше, ніж своїм племінним рисам. Ісус народився євреєм, щоб знищити будь-яке хизування етнічною перевагою і створити одну нову, радісну, люблячу милість расу.
