Безперечно, такі питання потрібно вирішувати в кожному конкретному випадку, але ось сім загальних сфер, у яких пастори можуть бути покликані поставити на карту свою посаду:
- Євангеліє. Чим ближче питання до Євангелія, тим рішучіше пастор має відстоювати свою позицію. Це, безумовно, включає протистояння хибному євангелію чи вченню, яке може привести до нього. Але це також може включати позицію проти філософії служіння, яка компрометує Євангеліє, наприклад, рішення припинити або применшити євангелізацію і зосередитися на соціальній діяльності.
- Єдність. Пастор повинен рішуче виступати проти будь-кого чи будь-чого, що може несправедливо розділити церкву.
- Вчення про Писання. Пастор повинен захищати авторитет Святого Письма (наприклад, від атак на його непогрішимість), оскільки саме Писання є джерелом життя і здоров’я церкви.
- Особиста чистота. Пастор не повинен робити нічого, що може поставити під загрозу його особисте благочестя або змусити йти на компроміс із власним сумлінням перед Божим Словом.
- Святість церкви. Пастор має протистояти всьому, що може заплямувати святість церкви чи її членів.
- Добро пастви. Якщо пастор не готовий пожертвувати своїм становищем заради духовного блага своїх людей, то він не справжній пастор.
- Проповідь. Найважливіше, що робить пастор, — це проповідує Боже Слово. Тому він має бути готовий залишити церкву, якщо йому не дозволяють відкрито і ясно проголошувати Писання. Це не означає, що він не повинен виявляти мудрість у тому, коли і як проповідувати певні біблійні доктрини.
У кожній конкретній ситуації не завжди буде зрозуміло, чи знаходиться один з цих принципів під загрозою. Проте ці принципи вказують на запитання, яке пастор має ставити собі, приймаючи рішення:
«Якщо я не буду діяти в цій ситуації, чи постраждає моя паства?»
