Яке ваше завдання як християнина? Якби Бог дав вам інструкцію для повсякденного християнського життя, що б Він у неї включив?
У серці християнського покликання знаходиться завдання учнівства. Це чітко видно з останніх слів нашого Господа перед вознесінням:
«Та Ісус, підійшовши, промовив до них: Дана Мені вся влада на небі й на землі. Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку! [Амінь]» (Мт. 28:18–20).
Що означає «робити учнів»? Учень — це той, хто навчається і слідує за Ісусом. Коли ми займаємося учнівством, ми працюємо над тим, щоб ті, хто ще не знає Ісуса, почали слідувати за Ним (навернення), а потім навчаємо їх вірно йти за Христом у всіх сферах їхнього життя (зростання і зрілість).
Багато християн чують це і сприймають як недосяжний ідеал. Вони думають: «Так, я хотів би займатися учнівством, але це не для мене». Вони вважають, що це завдання перевищує їхню духовну підготовку. Але чи це правда? Чи є учнівство виключно обов’язком пасторів, служителів і «духовно зрілих»? Чи, можливо, це покликання кожного християнина?
Моя головна думка ось яка: учнівство — це звичайне християнство. Воно є основою нашої віри. Подібно до того, як у фізичному світі діти вчаться рахувати й вимовляти алфавіт, у духовному світі учнівство проникає майже в кожну частину християнського життя. Оскільки християнство є вірою спільноти, воно за своєю суттю є вірою учнівства.
Коли ви чуєте про учнівство, можуть з’явитися десятки різних підходів. Хтось наполягає на спільному читанні книги, зустрічах за кавою, спільних обідах чи тренуваннях. Усе це може сприяти учнівству, але це не обов’язкові умови чи основна його суть. Ісус не дав нам конкретної програми, яку слід виконувати, але залишив Свій приклад і широке, всеосяжне повеління: займатися учнівством. Як наслідок, ми маємо водночас і велику свободу, і велику відповідальність у цій справі.
Коли Ісус закликає нас робити учнів, Він хоче, щоб ми жили у послусі Йому у присутності інших людей (як віруючих, так і невіруючих). Це свідоме життя має показувати іншим цінність і силу Христа. Іншими словами, ми впускаємо людей у своє життя, щоб вони побачили, як ми втілюємо християнську віру на практиці.
Ось кілька прикладів:
- Учнівство відбувається, коли чоловік, який хоче одружитися, не знає, як до цього підготуватися. Він звертається до іншого брата за порадою і допомогою. Той запрошує його на обід, обговорює біблійні й практичні принципи, молиться за нього, підтримує зв’язок для відповідей на питання та час від часу зустрічається з ним, щоб говорити про його успіхи.
- Учнівство відбувається, коли мама двох маленьких дітей повертає річ, яку вона позичила у сестри з церкви. Під час розмови вона зізнається, що почувається втомленою і невпевненою через те, що не відповідає своїм уявленням про ідеальне материнство. Інша жінка слухає її, нагадує слова Писання, молиться разом із нею і продовжує підтримувати її, підбадьорюючи Євангелієм.
- Учнівство відбувається, коли батько звертає увагу своїх підлітків-синів на жінку, одягнену занадто зухвало, і пояснює їм, що це не є справжньою красою. Він розповідає, у чому полягає краса жінки відповідно до Божого характеру й волі. Він постійно говорить, показує й наголошує на істинній красі, яка подобається Богові (1 Пт. 3:3–4).
- Учнівство відбувається, коли брат помічає, що інший брат занадто захопився роботою, нехтуючи своєю сім’єю та служінням. Він підходить до нього, щоб нагадати про справжній і вічний скарб та правильний погляд на його працю.
- Учнівство відбувається, коли мама грається з дітьми в парку. У якийсь момент діти починають поводитися неслухняно, і вона терпляче, благочестиво, але рішуче їх виховує. Навколо неї багато спостерігачів. І віруючі, і невіруючі жінки зацікавлено спостерігають за її поведінкою. Зав’язуються розмови, і незабаром плоди Духа вказують на неперевершену цінність Христа.
- Учнівство відбувається, коли мама, яка навчає своїх дітей удома, знаходить вільний час, щоб піти до знайомої кав’ярні, сподіваючись завести нові знайомства та відкрити двері для проповіді Євангелія.
- Учнівство відбувається, коли незаміжня сестра помічає, що інша незаміжня сестра бореться з невдоволенням через свій статус. Вона вирішує підтримати її, підбадьорюючи добрими новинами Євангелія.
Усі ці ситуації — це звичайні, повсякденні події. Насправді, ці приклади взяті з життя нашої церковної сім’ї. Саме така звичайна праця рухає церкву до зрілості та захищає її від духовного краху.
«Але підбадьорюйте одне одного щодня, доки це «сьогодні» ще триває, щоб ніхто з вас не зачерствів через оману гріха. Адже ми стали учасниками Христа, якщо лише твердо збережемо до кінця нашу первісну надію» (Євр. 3:13–14).
Учнівство має бути звичайною практикою віруючих. Можна сказати, що християнство — це більше, ніж учнівство, але точно не менше. Ми відповідальні один за одного. Це записано в нашій «посадовій інструкції».
