Яке перше слово приходить вам на думку, коли ви чуєте слово «пастир»? Підозрюю, що не «лагідний». Попри образ Залізного Велетня, наші герої рідко асоціюються з лагідністю. Вони досягають великих звершень завдяки силі, майстерності й наполегливій волі. Їхня сила — у зухвалості, а не в покорі.
Я завжди думав, що я лагідний. Читаючи переліки чеснот у Новому Завіті, лагідність ніколи не привертала моєї уваги. У молоді роки я регулярно молився проти пожадливості. Боровся з гординею. Намагався уникати лінощів. Ці смертельні гріхи складали мого особистого триголового монстра, якого я мусив подолати. Але десь по дорозі, поки я вів лобову атаку на свого Цербера, із серця нишком вийшов інший гріх і вдарив мене з тилу. У нього багато імен: грубість, різкість, владність. Але одного він точно не має — це лагідності.
Мій гріх обманув мене
Як же цей підступний гріх нарешті дав про себе знати? Один дорогий брат учинив щось справді сміливе: він сказав мені, що я можу бути різким і навіть лякаючим для інших. Настільки різким, що він не був певен, чи зможе далі служити зі мною у пастирській команді нашої церкви. Його слова приголомшили мене.
Ми вирішили копнути глибше. Ми вчотирьох сіли поговорити й помолитися. Він висловив свої занепокоєння смиренно, зізнаючись і у власних слабкостях. Але під час розмови я все чіткіше бачив, як моє ведення бесід зменшувало інших у їхніх очах і змушувало їх почуватися непотрібними. Я почав розуміти, що часто давав надто мало настанов, очікуючи водночас надмірних результатів. І хоч моя боротьба з пожадливістю, лінощами та пихою загалом були під контролем, різкість тим часом розгулялася на повну.
Я питав себе: як я міг так довго не помічати цього гріха? Адже я регулярно молився, щоденно читав Біблію, проповідував щотижня. Мене було рукопокладено для служіння, щоб викривати гріх усього зібрання — то як я міг так безтурботно оминути свій власний гріх?
Коротка відповідь — я був обманутий власним серцем. Богослов XIX століття Арчибальд Александер писав: «У кожному гріху розум перебуває під впливом омани. Правильні думки й мотиви на мить забуваються або пригнічуються». І це справді так. Я сам себе переконав, що прямота (слово, яке звучить набагато приємніше, ніж «різкість») — це просто стиль мого лідерства.
Минали тижні, і Господь знову нагадав мені: освячення — це процес. Навіть для пасторів. І ще — що в прямих і водночас любовних словах мого брата ожила сила Послання до Євреїв 3:13: «але заохочуйте себе щодня, доки ще «сьогодні» триває, щоб не закам’янів дехто з вас через підступність гріха». Його заохочення стало Божим засобом, аби знову схилити мене до щирого дослідження свого серця.
Писання оновило мене
Не менш важливо й те, що докір брата спонукав мене подивитися на Боже Слово новими очима. Раніше, коли я згадував Мойсея, перше, що спадало на думку, — це мужній лідер, який вивів Божий народ із Єгипту. І це справді так. Але коли я стикнувся віч-на-віч зі своєю жорсткістю і різкістю, я побачив у Мойсеї людину, яку особисто й глибоко змінила Божа слава. Саме тому Писання описує його так: «Мойсей був дуже лагідною людиною – найлагіднішою за всіх людей, які є на землі» (Чис. 12:3).
Раніше, коли я роздумував про плід Духа, моя увага зосереджувалася на радості, вірності й самовладанні. Але тепер із тексту до мене почала промовляти лагідність, ніби запрошуючи зосередити серце на цій особливій чесноті (Гал. 5:22–23).
Скільки разів я читав Перше послання до Тимофія, вдивляючись у вимоги до пастирського служіння? Вірність у шлюбі, тверезість і гідна поведінка — усе це я сприймав як ключові риси. Але тепер я не можу пройти повз ці слова, які немов сяють неоновим світлом: «не задерикуватий, але лагідний, не сварливий» (1 Тим. 3:3).
Нашій церкві не потрібен лагідний пастир?
Провадити церкву — навіть у команді з іншими пастирями— непросто. Добрий пастир мусить бути готовим до шквалу критики. До того ж, часто від пастирів очікують впевненості, рішучості та «міцного характеру». І часом, через затьмарення гріхом, ми, пастирі, не бачимо, як лагідність може допомогти досягти цієї мети. Ми впевнені, що Америці не потрібен лагідний президент, армії — лагідний генерал, а компанії — слабкий керівник. І тому — хоч прямо цього й не визнаємо — вирішуємо, що й церкві не потрібен лагідний пастир.
Але церква — це не держава, не армія і не компанія. Якби Бог хотів, щоби нею керували політики, генерали чи директори, Він би міг легко це влаштувати. Натомість у Своїй мудрості Він довірив керівництво церкви пастирям, відмінною рисою яких є усвідомлення власної слабкості: «Цей скарб ми носимо в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не наша» (2 Кор. 4:7). Якщо Ісус урятував світ, «понизив Самого Себе, прийнявши образ раба» (Флп. 2:7), то кожен пастир, без сумніву, покликаний наслідувати Його приклад.
Як чоловік, я особливо ціную слова Дейва Гарві про лагідність у шлюбі:
«Лагідність не має нічого спільного зі слабкістю чи пасивністю. Лагідність — це сила, стримувана любов’ю… У шлюбі бути лагідним — означає не бути слабким чи вразливим, а бути настільки відданим своїй дружині чи чоловікові, щоб бути готовим жертвувати собою заради їхнього добра».
Ці слова цілком можна застосувати й до пастирського служіння.
Лагідний — не означає слабкий. Пастир, який вважає, що повинен «просунути» свою церкву до величі силою власних дарів, недооцінює силу Євангелія. Пастир, який переконаний, що саме він має бути найпроникливішим, найрішучішим, найсильнішим — упускає з уваги одну з найфундаментальніших духовних істин: Бог із задоволенням використовує найлагідніших людей, бо вони найбільш очевидно залежать від Нього.
Це не означає, що добрий пастир має бути мовчазним чи нерішучим. Зовсім ні! Але це означає, що пастир буде «швидкий до слухання, стриманий в словах і повільний на гнів» (Як. 1:19).
Я ще не настільки лагідний, яким маю бути. Але я знаю про свою спокусу бути різким і жорстким — і це розуміння робить мене кращим чоловіком, батьком і пастирем. Якщо мене й згадуватимуть, я хотів би, щоби мене згадували як чоловіка, який був прикладом лагідності.
Як зростати в лагідності
Жоден із нас не настільки лагідний чи ніжний, яким мав би бути. Але що робити, якщо ти відчуваєш, що з цим у тебе справжня проблема?
- Знайди людину, яка скаже тобі правду з любов’ю, і запитай її: «Я лагідний?» Мені особисто допомогло вже саме усвідомлення того, що ця сфера потребує моєї особливої уваги. Знати проблему — це вже початок шляху.
- Роздумуй над ключовими біблійними текстами (Прит. 15:4; Мат. 5:5; Гал. 5:23; Еф. 4:1–3; Кол. 3:12; 1 Тим. 6:11; Як. 1:21). Але ще важливіше — замислись над характером Христа. Ми покликані розділити з Ним Його лагідність (2 Кор. 10:1; Мт. 11:29). Важко провести час із цими віршами і не піти з новим прагненням стати лагіднішим.
- Зверни увагу, як тебе сприймають інші. Якщо твої слова, тон і міміка здаються різкими або холодними — замислись, як ти спілкуєшся з людьми. Іноді відсутність лагідності — це просто нездатність виразити свою справжню любов.
- Молися, щоби Бог зробив тебе лагіднішим. Без сумніву, це молитва, яку Бог радо вислухає. Він любить Своїх овець більше, ніж ти, і заради них охоче виховуватиме лагідність у серці пастиря, який щиро прагне виявляти Христову лагідність.