Сьогодні західне суспільство переживає явище, яке можна назвати моральною революцією. Моральний кодекс і колективна етична оцінка певних питань зазнали не просто незначних змін — відбулося повне переосмислення. Те, що колись засуджувалося, тепер звеличується, а відмова підтримати це засуджується.
Особливість сучасної моральної та сексуальної революції полягає в її безпрецедентній швидкості. Попередні покоління відчували моральні зрушення десятиліттями, а подекуди й століттями. Сучасна революція відбувається з карколомною швидкістю.
Церква має усвідомити, що сучасні дебати щодо сексуальності є кризою, яка є як невідворотною, так і глибоко богослівською. За своєю значущістю вона подібна до викликів, які гностицизм представляв для ранньої церкви чи пелагіанство — для церкви часів Августина. Інакше кажучи, питання сексуальності кидає виклик розумінню церквою Євангелія, гріха, спасіння та освячення. Прихильники нових уявлень про сексуальність вимагають повного переписування основного сюжету Святого Письма, переосмислення богослів’я та фундаментальних змін у поглядах на роль церкви.
Чи є «трансгендер» у словнику?
Використання доказових текстів — це перша реакція консервативних протестантів, які шукають стратегію богослівського пошуку та повторного викладення. Цей герменевтичний рефлекс природно виникає у євангельських християн, оскільки ми віримо, що Біблія є безпомилковим і непорушним Словом Божим. Ми розуміємо, що, як сказав Б. Б. Уорфілд: «Коли Писання говорить, говорить Бог». Мені слід уточнити, що цей рефлекс не є цілковито неправильним, але й не є повністю правильним. Він не є зовсім помилковим, оскільки певні тексти Святого Письма (так звані «доказові тексти») безпосередньо і зрозуміло стосуються конкретних питань.
Однак існують очевидні обмеження цього типу богослівського методу — того, що я називаю «рефлексом узгодження». Що станеться, коли ви намагаєтеся вирішити богослівську проблему, для якої відповідного слова немає в біблійному словнику? Багато з найважливіших богословських питань неможливо звести до простого пошуку слів і відповідних віршів у біблійному словнику. Спробуйте знайти там слово «трансгендер». А як щодо «лесбійка» чи «екстракорпоральне запліднення»? Напевно, їх немає в кінці моєї Біблії.
Справа не в тому, що Писання є недостатнім. Проблема полягає не в тому, що Писання тут зазнає фіаско; проблема в недоліках нашого підходу до нього. Словниковий підхід до богослов’я формує спрощене бачення Біблії, позбавлене контексту, завіту чи головної ідеї — трьох герменевтичних основ, необхідних для правильного розуміння Писання.
Біблійне богослів’я тіла
Біблійне богослів’я є абсолютно необхідним для церкви, щоб сформувати належну відповідь на сучасну сексуальну кризу. Церква має навчитися читати Писання в його контексті, зосередженому на основній темі, яка прогресивно розкривається в рамках завіту. Ми повинні інтерпретувати кожне богослівське питання через головні теми Писання — створення, гріхопадіння, спасіння та нове творіння. Зокрема, євангельські християни потребують богослів’я тіла, яке вкорінене в розгортанні драми спасіння, представленої в Біблії.
Створення
Книга Буття 1:26–28 вказує на те, що Бог створив людину — на відміну від решти творіння — на Свій образ і подобу. Цей уривок також демонструє, що Божий задум для людства полягає у втіленому існуванні. Буття 2:7 підкреслює цю ідею: Бог створює людину з пороху і вдихає в неї дихання життя. Це вказує на те, що ми були тілом, перш ніж стали особистістю. Як виявляється, тіло не є випадковим у нашій особистості. Адам і Єва отримали доручення розмножуватися та підкоряти землю. Їхні тіла дозволяють їм, за Божим задумом і суверенним планом, виконувати це завдання носіїв Божого образу.
Розповідь у Бутті також вказує на те, що тіло має потреби. Адам відчуватиме голод, тому Бог дав йому плоди саду. Ці потреби є вираженням того, що Адам є кінцевим, залежним і похідним у створеному порядку.
Крім того, Адам потребував товариства, тому Бог дав йому дружину, Єву. Адам і Єва мали виконати повеління розмножуватися та заповнювати землю образами Божими, правильно використовуючи здатність до відтворення, з якою вони були створені. Поряд з цим існує тілесна насолода, яку кожен з них переживе, стаючи одним тілом — однією плоттю.
Розповідь у книзі Буття також демонструє, що стать є частиною Божого доброго творіння. Стать не є лише соціологічною конструкцією, нав’язаною людям, які в іншому випадку могли б домовитися про будь-які варіації. Буття вчить нас, що стать створена Богом для нашого блага і Його слави. Вона призначена для людського процвітання і визначається Божою волею — так само, як Він визначив, коли, де і як ми повинні існувати.
Отже, Бог створив Свій образ і подобу у вигляді втіленої особистості. Як втілені, ми отримали від Бога дар і відповідальність за сексуальність. Ми сконструйовані таким чином, що свідчимо про Божі цілі в цьому.
Буття також оформлює всю цю дискусію в завітній перспективі. Людське відтворення не є лише способом розмноження роду; натомість, воно підкреслює той факт, що Адам і Єва мали розмножуватися, щоб заповнити землю славою Божою, відображеною в Його образах і подобі.
Гріхопадіння
Гріхопадіння, другий етап в історії спасіння, спотворює добрий дар тіла, що дав Бог. Входження гріха приносить смертність тілу. Що стосується сексуальності, гріхопадіння підриває добрі плани Бога щодо сексуальної взаємодоповнюваності. Бажання Єви полягатиме в тому, щоб панувати над своїм чоловіком (Бут. 3:16). Лідерство Адама буде суворим (Бут. 3:17-19). Єва відчує біль під час пологів (Бут. 3:16).
Наступні розповіді демонструють розвиток відхилень у сексуальних практиках, від полігамії до зґвалтування, на що Святе Письмо відповідає дивовижною відвертістю. Ці оповіді з Буття супроводжуються даруванням Закону, який має на меті стримувати аномальні сексуальні поведінки. Закон регулює сексуальність і вираження гендеру, чітко проголошуючи моральні норми щодо сексу, перевдягання, шлюбу, розлучення та безлічі інших тілесних і сексуальних питань.
Старий Завіт також пов’язує сексуальний гріх з ідолопоклонством. Оргіастичне поклоніння, храмова проституція та інші жахливі спотворення доброго дару тіла розглядаються як невід’ємна частина ідолопоклонницького культу. Такий же зв’язок проводить і Павло в Посланні до Римлян. Після того як «і славу нетлінного Бога вони замінили подобою тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів» (Рим. 1:23), і «Вони замінили Божу істину на неправду, поклонялися і служили творінню більше, ніж Творцеві» (Рим. 1:25), чоловіки та жінки змінюють свої природні стосунки один з одним (Рим. 1:26-27).
Спасіння
Що стосується спасіння, варто зазначити, що одним із найважливіших аспектів нашого викуплення є те, що воно відбулося завдяки Спасителю з тілом. «І Слово стало тілом, і перебувало між нами» (Ів. 1:14; пор. Фил. 2:5-11). Викуплення людини здійснено втіленим Сином Божим, який залишається втіленим вічно.
Павло вказує на те, що це спасіння охоплює не лише наші душі, але й наші тіла. Послання до Римлян 6:12 говорить про гріх, який панує в наших «смертних тілах», що підкреслює надію на майбутнє тілесне викуплення. Послання до Римлян 8:23 вказує, що частиною нашої есхатологічної надії є «викуплення наших тіл». Навіть тепер, у нашому житті освячення, ми покликані приносити наші тіла як живу жертву Богові в поклонінні (Рим. 12:2). Крім того, Павло описує викуплене тіло як храм Святого Духа (1 Кор. 6:19), і ми повинні чітко усвідомлювати, що освячення має вплив на тіло.
Сексуальна етика в Новому Заповіті, як і в Старому, регулює наші прояви статі та сексуальності. «Порнея» (сексуальна аморальність будь-якого виду) категорично засуджується Ісусом та апостолами. Так само Павло чітко вказує церкві в Коринті, що сексуальний гріх — гріхи, вчинені в тілі (1 Кор. 6:18) — є тим, що ганьбить церкву і Євангеліє, оскільки вони проголошують світові, який пильно спостерігає, що Євангеліє не має жодного ефекту (1 Кор. 5–6).
Нове творіння
На завершення ми доходимо до четвертого і останнього акту драми викуплення — нового творіння. У 1 Посланні до Коринтян 15:42-57 Павло вказує не лише на воскресіння наших тіл у новому творінні, а й на те, що тілесне воскресіння Христа є обіцянкою та силою для цієї майбутньої надії. Наше воскресіння стане досвідом вічної слави в тілі. Це тіло буде перетворене, завершене продовження нашого теперішнього втіленого існування, так само як і тіло Ісуса залишиться тим самим тілом, яке Він мав на землі, але повністю прославленим.
Нове творіння не просто буде скиданням старих реалій. Воно буде кращим за Едем. Як зазначав Кальвін, у новому творінні ми будемо знати Бога не лише як Творця, а й як Викупителя — і це викуплення охоплює наші тіла. Ми будемо царювати разом із Христом у втіленій формі, адже Він також є втіленим і царюючим вселенським Господом.
Що стосується нашої сексуальності, то хоча гендер у новому творінні залишиться, сексуальна активність не матиме місця. Це не означає, що секс буде скасовано у воскресінні; радше, він буде виконаним. Есхатологічний весільний бенкет Агнця, на який вказують шлюб і сексуальність, нарешті відбудеться. Більше не буде необхідності наповнювати землю образами Божими, як це було в Книзі Буття, 1 розділ. Натомість земля буде наповнена пізнанням слави Бога, як води покривають море.
Необхідність біблійного богослів’я
Криза сексуальності виявила невдачі богослівського методу з боку багатьох пасторів. «Рефлекс узгодження» просто не може забезпечити той тип суворого богословського мислення, який потрібен сьогодні на кафедрах. Пастори та церкви повинні усвідомити необхідність біблійного богослів’я та практикувати читання Писання відповідно до його внутрішньої логіки — логіки історії, що рухається від творіння до нового творіння. Перед нами стоїть велике герменевтичне завдання, але воно також необхідне для вірної євангельської взаємодії з культурою.
