Один із біблійних принципів справедливості полягає в тому, що чим більше ми усвідомлюємо неправомірність своїх вчинків, тим більше відповідальності за них несемо і тим суворіше заслуговуємо на покарання (Лк. 12:47-48). Суть цієї статті полягає в тому, що, коли йдеться про аборти, ми знаємо, що робимо – і знає це весь світ. Ми вбиваємо дітей. Це розуміють як прихильники абортів, так і противники абортів.
Але перш ніж я це продемострую, давайте пригадаємо, що зробив Верховний суд США 45 років тому. У справі «Роу проти Вейда» (Roe v. Wade). Верховний суд фактично зробив аборти на вимогу законно недоторканними. Це було зроблено у два кроки.
Перший крок – визнання, що закони не можуть забороняти аборти навіть протягом усіх дев’яти місяців, якщо аборт робиться «з метою збереження життя або здоров’я матері». Другий крок – визначення поняття «здоров’я», яке охоплює всі фактори – фізичні, емоційні, психологічні, сімейні та вікові – що стосуються добробуту пацієнтки.
Протягом останніх 40 років це означало, що будь-який передбачуваний стрес може бути підставою для легального усунення дитини. Понад 50 мільйонів немовлят загинуло відтоді. І що збільшує нашу провину як нації – ми знаємо, що робимо. Ось кілька свідчень того, що ми усвідомлюємо: ми вбиваємо дітей.
Лікарі, які проводять аборти визнають, що вбивають дітей
Багато хто просто вважає це меншим із двох зол. Одного разу я запросив лікаря, що виконує аборти, на обід, готуючись навести йому десять аргументів, чому ненароджені є людьми. Він зупинив мене і сказав: «Я це знаю. Ми вбиваємо дітей». Я був приголомшений. Він пояснив: «Це просто питання справедливості для жінок. Відмовити їм у репродуктивній свободі[1] було б більшим злом».
Це означає, що жінки не повинні страждати від наслідків незапланованої вагітності більше, ніж чоловіки. Ця рівність у свободі від небажаних дітей є основою для абортів, про яку президент Обама неодноразово говорив публічно, відстоюючи рівноправність жінок. І ми знаємо, що це означає. Ми вбиваємо дітей.
Закони багатьох штатів розглядають вбивство ненароджених як вбивство
Ми знаємо, що робимо, тому що 38 штатів, зокрема й Міннесота, вважають вбивство ненародженої дитини формою вбивства. У них діють так звані «закони про вбивство плоду».
«Коли ненароджені діти бажані, їх вважають дітьми та пацієнтами. Коли вони небажані, їх не визнають дітьми».
Це означає, що незаконно забирати життя ненародженої дитини, якщо мати її бажає, але законно – якщо вона цього не хоче. У першому випадку закон розглядає плід як людину з правами; у другому – як не-людину без прав. Людяність, отже, визначається бажанням сильного. Такий підхід ми відкидаємо у випадках нацистського антисемітизму, конфедеративного расового рабства та радянських ГУЛАГів. Коли людяність ненароджених визначає воля сильного, ми розуміємо, що робимо.
Фетальна хірургія ставиться до ненароджених як до дітей і пацієнтів
Лікар-перинатолог Стів Келвін, спеціаліст із вагітності високого ризику, у листі до Arizona Daily Star (щоденна газета, яка виходить у місті Тусон, штат Арізона, США) писав: «Є незаперечна шизофренія в тому, що в одній лікарні на 22-тижневому плоді проводять аборт, а в тій самій лікарні роблять внутрішньоутробну операцію його двоюрідній сестрі». Коли ненароджених хочуть, їх визнають дітьми й пацієнтами. Коли вони небажані, вони вже не діти. Ми знаємо, що робимо.
Маленький розмір не позбавляє людину особистості
Зріст підлітка у 176см не дає йому більше права на життя, ніж зріст його молодшої сестри в 58см на руках у матері. Розмір, як ми знаємо, не має морального значення. Один сантиметр 23 сантиметрів чи два метри – усе це не має значення для того, кого слід захищати. Ми розуміємо, що робимо, вбиваючи найменших.
Відсутність розвиненої здатності мислити не позбавляє людину права на життя
Місячне немовля, яке годується грудьми, не здатне мислити. Але мало хто насмілиться стверджувати, що дітовбивство через це є допустимим. Більшість це розуміє. І всередині, і поза утробою немовля ще не здатне мислити, але це не робить його меншою людиною. Ми знаємо, що робимо.
Перебування в утробі матері не позбавляє людину людської гідності
Місцезнаходження не визначає права на життя. Скотт Клузендорф запитує: «Як подорож на 18см по родових шляхах раптово перетворює плід із не-людини на людину?» Ми знаємо, що робимо.
Залежність від матері не знецінює особистість
Людей, які перебувають на респіраторах або діалізі, ми вважаємо особистостями, попри їхню залежність від медичних приладів. Так само і ненароджена дитина не може бути позбавлена своєї людської сутності лише через те, що залежить від матері в забезпеченні їжею та киснем. Насправді суспільство керується зовсім іншим принципом: чим більше дитина залежить від нас, тим більшу відповідальність ми відчуваємо за її захист. Залежність не зменшує її права на життя, а навпаки – підсилює наш моральний обов’язок. Ми усвідомлюємо, що робимо.[2]
Унікальний генетичний код людини формується з моменту зачаття
Генетичний склад людини від моменту зачаття є унікальним. Це науково доведений факт, який раніше був невідомий. Однак сьогодні ми це знаємо. Кожна людина має свій неповторний генетичний код, який визначає її індивідуальність та фізичні характеристики, і цей код залишається незмінним протягом усього життя.
На восьмому тижні вагітності присутні всі органи
Мозок вже функціонує, серце б’ється, печінка виробляє клітини крові, нирки очищають рідини, і навіть на пальці з’являється відбиток. Проте більшість абортів все ще відбувається після цього етапу. Це свідчить, що ми повністю усвідомлюємо, що робимо.
Ми бачили фотографії
Завдяки ультразвуку ми отримали унікальну можливість зазирнути в утробу матері. Там можна побачити, як ненароджена дитина смокче палець, реагує на звук та біль. Ми знаємо, що це діти.
Коли два права конфліктують, слід захищати вищу цінність
«Право на життя є більш важливим і цінним, ніж право на особистий вибір».
Ми керуємося принципом справедливості, згідно з яким у випадку конфлікту двох законних прав перевагу має те право, яке захищає вищу цінність. Так, ми заперечуємо право їхати зі швидкістю 160 км/год, оскільки цінність життя важливіша, ніж цінність встигнути вчасно чи отримати гострі відчуття. Право ненародженої дитини на життя і право жінки не бути вагітною можуть суперечити одне одному, але вони не є рівноправними. Навіть якщо жінка має право на особистий вибір, це право не може перевищувати основного права ненародженої дитини на життя. Воно не повинно включати можливість вбивства іншої людини, навіть якщо ця людина ще не народжена. Залишитися в живих важливіше і цінніше, ніж переривання вагітності. Ми усвідомлюємо наслідки, коли вбиваємо дитину.
Три цілі, для руху вперед
Для християн, які вірять у Біблію, можна навести ще безліч причин, чому ми розуміємо, що відбувається з абортами і чому це є неправильно. Проте наша мета має три основні напрямки:
- Ми прагнемо довести, що незнання не може бути виправданням. Ми знали. Всі ми. Дивно, як актуально звучать слова з Приповістей 24:11-12 у нашій нинішній ситуації з абортами:
«Рятуй тих, кому загрожує смерть! Невже відмовишся від приречених на страту? Невже скажеш: Цього ми не знали? Адже, хіба Той, Хто випробовує серця не знає? Той, Хто охороняє тебе, знає про все. Він відплачує кожній людині за її вчинками».
- Ми прагнемо зміцнити наше переконання протистояти цьому жахливому злу.
- Ми прагнемо посилити нашу молитву і наше проповідування в напрямку євангельського оновлення душі на нашій землі, оскільки гріховна твердість серця, а не невинне невігластво, лежить в основі цієї трагедії.
[1] За визначенням ВООЗ: Репродуктивні права ґрунтуються на визнанні основного права всіх пар та осіб вільно та відповідально вирішувати кількість та час народження дітей, мати інформацію та засоби для цього, а також право на досягнення найвищого рівня сексуального та репродуктивного здоров’я. Вони також включають право всіх ухвалювати рішення щодо розмноження без дискримінації, примусу та насильства (примітка перекладача).
[2] Ці останні чотири аспекти п.4-п.7— розмір, рівень розвитку, середовище та ступінь залежності — були підсумовані Скоттом Клузендорфом під абревіатурою SLED: жоден із цих факторів не може бути використаний для обґрунтування аборту, оскільки вони не впливають на людську гідність і право на життя
