Як би ви описали роботу пастора? Де шукати моделі? Можливо, ви б запитали кілька інших місцевих церков про їхні варіанти та внесли б кілька змін, щоб відобразити розклад та програми вашої церкви.
Це, звісно, передбачає, що всі вже знають, яким має бути пастор і що він має робити. Але звідки ми знаємо, яка є основна роль пастора?
Звісно, ми повинні звертатися до Писання, щоб дізнатися, хто такий пастор. Але де саме в Писанні? Ми могли б почати з роботи, яка передбачена кваліфікацією пасторів (1 Тим. 3:1–7; Тит. 1:5–10), і уважно розглянути явні заповіді, дані церковним лідерам. Проте, якщо ми заглибимося в деякі з цих заповідей, виникає цікава картина. Розгляньмо книгу Дії святих апостолів 20:28 та 1 Послання Петра 5:1–3, обидва уривки адресовані пасторам місцевих церков:
«Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю» (Дії 20:28).
«Як співпресвітер і свідок Христових страждань, співучасник слави, що має відкритися, я прошу пресвітерів, які є між вами: пасіть те Боже стадо, що є у вас; наглядайте не з примусу, а добровільно, по‑Божому; не задля ненаситної жадоби користі, а з ревності; не як ті, хто панує над спадком, але як ті, хто сам є прикладом для стада» (1 Пет. 5:1–3).
В обох цих уривках основне завдання пастирства підсумовується грецьким дієсловом «poimaino», основне значення якого — «пасти», тобто піклуватися про отару (Лк. 17:7; 1 Кор. 9:7).
Як Павло в книзі Дії святих апостолів, так і Петро в своєму посланні підсумовують роботу пастирства одним словом: пасти.
В Ефесян 4:11 Павло називає пасторів «пастирями-учителями», ще раз демонструючи, що ідея пастирства є основою пасторського служіння. Насправді, англійське слово «пастор» походить від латинського слова pastor, що означає «пастир».
Отже, пастирство є основою терміна «пастор» і біблійних описів пастирської діяльності.
Але де ми дізнаємося, що означає бути пастирем? Якщо ви маєте базове уявлення про овець та їхні потреби, ви зрозумієте основну суть. Вівці потребують корму, опіки, керівництва та захисту. Пастори роблять це для своїх людей, трансформуючи ці потреби в духовний контекст.
Історія пастирства у Писанні
Однак ця метафора набирає нових глибин, коли ми бачимо, як вона розвивається в історії Писання. Врешті-решт, пастори вчаться, що означає бути пастором, спостерігаючи за тим, як Бог сам пасе свій народ.
Божественний Пастир Виходу
Історія пастирства у Писанні починається по-справжньому, коли Бог виводить свій народ з Єгипту, проводить їх через пустелю протягом сорока років і благополучно веде їх у їхню землю. Псалом 77:21 описує цей період виходу та пустелі:
«Наче отару овець, Ти провадив народ Свій рукою Мойсея та Аарона».
Як пастир, Бог був особисто присутній серед свого народу (Вих. 33:15–16). Як пастир, Бог захищав свій народ (Чис. 14:7–9; Втор. 23:14). Як пастир, Бог забезпечував свій народ. Він годував їх (Пс. 78:19; 105:40–41). Він зцілював їх (Вих. 15:26; Чис. 21:8–9).
Як пастир, Бог вів свій народ до родючих пасовищ: «Ти у Своїй доброті попровадив цей народ, якого Ти визволив, і Своєю силою привів до Своєї святої оселі» (Вих. 15:13). Як пастир, Бог лагідно та дбайливо вів свій народ:
«Я їх притягував поворозками людяності – пов’язями любові, і був для них, як Той, Котрий знімає ярмо з їхньої шиї, – притуляючись до щоки, нахилявся до них і годував» (Ос. 11:4).
У всьому цьому Бог пас свій народ через Мойсея, людського лідера, якого Він призначив пасти їх (Пс. 77:20). І сам Мойсей попросив Господа про наступника, щоб «щоб Господня громада не залишалася, як отара, в якої немає пастуха» (Чис. 27:17).
Отже, Господь, божественний Цар творіння, також є пастирем свого народу. І він пас їх через людського пастиря, якого Сам призначив.
Давид, Пастир-Цар
Сотні років потому ця тенденція продовжується в правлінні Давида та його династії. Господь взяв Давида з пастушої справи і зробив його пастирем Ізраїлю (2 Сам. 5:1–3; 7:8). Псалмоспівець проголошує:
«Він обрав Давида, Свого слугу, прикликавши його від отари овець. Він взяв його від овець з ягнятами, щоб пасти Свій народ, – нащадків Якова, Ізраїль – Свою спадщину. І він пас їх у чистоті свого серця, мудро направляючи їх своїми руками» (Пс. 78:70–72).
Так само, як Давид дбайливо доглядав за вівцями, що були під його опікою, він здебільшого відповідально та зі співчуттям вів Ізраїль. Як цар, Давид пас свій народ з чесністю та мудрістю.
Проте Сам Бог залишався істинним пастирем Ізраїлю. Ізраїль визнавав: «Адже Він є нашим Богом, ми Його народ, частина Його отари – вівці під Його керівництвом» (Пс. 95:7). А Давид, призначений Богом як «молодший пастир», висловлював свою довіру до Божого забезпечення, захисту та керівництва в натхненних словах Псалму 22.
Однак не всі пастирі-царі Ізраїлю вели свій народ до зелених пасовищ покори Слову Господа. Більшість із них, навпаки, спрямовували Божий народ у безплідні пустелі ідолопоклонства та несправедливості. Через це Бог розсіяв Своїх овець серед народів, караючи їх за їхні гріхи (Лев. 26:33; Втор. 4:27; 28:64; 1 Цар. 14:15).
Нові пастирі в Новому Виході
Але той же Бог, який розсіяв свій народ, обіцяв зібрати їх знову. У книзі пророка Єремії 23:1–2 Господь виголошує суд над нечестивими ізраїльськими царями, пастирями, які знищили і розсіяли Божих овець. Ці пастирі не дбали про народ Божий у турботі та захисті, тому Бог покарає їх. Більше того, у віршах 3–4 Бог оголошує:
«Я Сам зберу залишок Моєї отари з усіх країв, до яких Я їх (овець) раніше вигнав, і спроваджу їх на їхнє пасовисько, – вони будуть плідними і намножаться. Я поставлю над ними пастирів, які пастимуть їх, – вони вже більше не житимуть у страху, не жахатимуться і не загубляться, – говорить Господь».
Господь обіцяє відновити добробут Свого народу, даруючи їм пастирів, які дбатимуть про них, забезпечуватимуть і захищатимуть. Як саме ці пастирі служитимуть Божому народу? У паралельному уривку з книги пророка Єремії 3:15 Господь каже: «Я дам вам пастирів за серцем Моїм, – вони пастимуть вас уміло й розумно». Лідери знову зібраного Божого народу повчатимуть і наставлятимуть його, передаючи знання та розуміння Божих шляхів і Його Слова.
Більше того, Бог також підніме одного верховного правителя, спадкоємця Давида, який забезпечить спасіння всіх Божих людей:
«Надходить такий час, – говорить Господь, – коли Я виведу від Давида праведний Паросток. Він, як Цар, правитиме мудро та запровадить на землі правосуддя і справедливість. За його днів Юда спасеться, і житиме в безпеці Ізраїль. А ось Його Ім’я, яким Його називатимуть: Господь – наша Праведність» (Єрем. 23:5–6).
Таким чином, Бог збере свій народ як вірний пастир. І Бог підніме багато вірних пастирів, щоб дбати про свій народ. Однак один особливий пастир-цар врятує народ і забезпечить їхнє безпечне процвітання в Божому місці під Божим правлінням.
Книга пророка Ісаї 40:11 надає ще один погляд на новий вихід Бога, який сам збирає своїх овець:
«Як пастир, Він пастиме Свою отару, братиме на руки ягнят, і на Своїх грудях носитиме їх; а дійних бережно водитиме».
Книга пророка Єзекіїля 34 малює більш детальну картину роботи Бога як пастиря, який врятує свій народ. Поточні пастирі Ізраїлю годували себе, а не овець, і не лікували хворих, і не шукали заблукалих, тому Божі вівці розсіялися (вв. 1–6). За все це Бог покарає цих лихих пастирів і Сам врятує своїх овець (вв. 7–10). Бог сам шукатиме їх, рятуватиме, збиратиме їх до їхньої землі, годуватиме їх і поведе на відпочинок (вв. 11–14).
«Я Сам пастиму Мою отару, й Сам визначатиму їм місце для спочинку, – говорить Владика Господь. Загублену вівцю Я відшукаю і поверну заблудлу, поранену перев’яжу, а слабку зміцню; надто вгодовану й буйну (норовисту) погублю (позбудусь), тому що буду пасти їх справедливо» (вв. 15–16).
Але Бог також обіцяє: «Я поставлю над ними єдиного пастиря, і він їх пастиме, – Мій слуга Давид буде їх пасти, – він же буде їхнім пастирем» (в. 23). Отже, Бог сам буде їхнім пастирем, але також і його «слуга Давид». І коли Бог знову буде пасти свій народ, вони матимуть мир, благословення, безпеку, достаток, свободу, пошану та істинне знання Бога (вв. 25–31).
Ісус — Добрий Пастир
Хто ж цей пастир, якого Бог поставив над своїм народом? Ісус, Добрий Пастир. Ісус мав співчуття до натовпу людей, бо вони були розгублені й безпомічні, як вівці без пастиря (Мт. 9:36). Ісус — це Добрий Пастир, Який прийшов, щоб дати Божим вівцям життя в достатку (Йн. 10:10), Який кладе своє життя за Божих овець (в. 11, 15), Який знає своїх овець (в. 14) і збирає всіх своїх овець в одне стадо (в. 16).
Метафора Божого народу як овець спочатку виникла для опису Ізраїлю в пустелі: голодного, спраглого, обпеченого сонцем, який ще не знайшов свого справжнього дому. У духовному сенсі це все стосується церкви в сучасну епоху. Як Ізраїль у пустелі, ми ще не увійшли в Божий покій (Євр. 4:11). Нам загрожує не тільки голод і труднощі, але й опозиція та переслідування.
Зараз ми слабкі та блукаємо, під тиском труднощів. Але в Об’явленні апостол Іван вловлює вид нашого остаточного призначення:
«Вони не будуть більше голодувати, і не будуть спраглими, й не буде палити їх сонце, ні жодна спека, тому що Агнець, Який посеред престолу, буде пасти їх і водитиме до джерел вод життя, і Бог зітре всяку сльозу з їхніх очей!» (Об’яв. 7:16–17).
Господь Ісус — наш Пастир, і Він є Добрим Пастирем. Незабаром Він знову пастиме нас, і ми більше ніколи не будемо знати ні голоду, ні страждань.
Пасти так, як Головний Пастир
Отже, що говорить ця історія до пастирів церкви? Відомі слова Ісуса до Петра вказують нам правильний напрямок. Тричі Ісус запитує Петра, чи любить він Його; тричі Петро відповідає «так»; тричі Ісус доручає Петру піклуватися про своїх овець (Йн. 21:15–17). Євангеліє від Івана використовує два різні грецькі слова для «доглядати» і «годувати» в цьому уривку, але вони мають однакове значення. Обидва слова стосуються всебічної опіки, яку пастирі надають своїм вівцям: годування, піклування, ведення, захист. І саме таку турботу пастори повинні проявляти до свого народу.
- Пастори повинні годувати свій народ Словом, закликаючи їх до здорової доктрини (Тит. 1:9–10), проповідуючи їм усю волю Божу (Дії 20:27).
- Пастори повинні захищати свій народ від хибної доктрини і тих, хто може їх збити з шляху (Дії 20:29–31).
- Пастори повинні вести свій народ, надаючи добрий приклад (Євр. 13:7), готуючи їх до служіння (Еф. 4:12) і мудро керуючи справами церкви (1 Тим. 5:17).
- Пастори повинні піклуватися про свій народ, ніжно надаючи необхідні поради, допомогу і підтримку.
Справжнім пасторам небайдуже. Вони не просто формально дбають про свій народ, а щиро й глибоко піклуються про нього. Вони знають своїх людей, шукають їх, пильнують за ними. Вони дають їм те, що потрібно їхнім душам, навіть коли самі люди цього не усвідомлюють або не бажають прийняти те, що для них найважливіше.
У всьому цьому пастори відображають Бога як Батька. Павло звертається до церковних лідерів із закликом: «Просимо вас, брати: напоумляйте тих, хто порушує порядок, підбадьорюйте малодушних, підтримуйте немічних, будьте терплячі до всіх» (1 Сол. 5:14). Такий особистий підхід до турботи — це саме те, що Бог обіцяє здійснювати для Свого народу, зобов’язуючись шукати загублених, повертати заблукалих, зцілювати поранених і годувати всіх по справедливості (Єзек. 34:16).
А пастори відображають нашого Господа Ісуса Христа, який пас народ Божий до того, як з’явився будь-який пастор, і продовжує пасти їх упродовж служіння кожного пастора, і буде пасти їх після завершення служіння кожного пастора. Саме тому Петро називає Ісуса «Архипастиром» (1 Петр. 5:4). Ісус — спадкоємець, якого Бог підніс для Давида; він — єдиний істинний Пастир-Цар Божого народу. Однак пастирська служба Ісуса не виключає людських пастирів — навпаки, вона наділяє їх силою і можливостями.
Пасторе, чи замислювались ви коли-небудь, що ваше власне служіння вашій помісній церкві є частиною виконання пророцтва? Пам’ятайте, що Бог обіцяв поставити багато пастирів над своїм народом, коли поставив свого найвищого Пастиря над ними (Єр. 23:4, 5). Ці пастирі годуватимуть Божий народ уміло і розумно (Єр. 3:15).
Чи ваші пріоритети в служінні відповідають пріоритетам божественного Пастиря? Наскільки добре ви знаєте духовні потреби своїх овець? Скільки часу й зусиль ви вкладаєте в те, щоб ці потреби були задоволені? Що вас більше турбує: кількість нових людей у церкві чи стан їхніх душ — чи вони страждають, чи процвітають?
Чи ви вартуєте загрози для вірності вашого народу у вірі? Чи залишаєте своїх овець вразливими для лжевчень, не навчаючи їх глибокого розуміння біблійної доктрини? Чи знаєте ви, хто з ваших овець процвітає, а хто не отримує належного духовного харчування? Хто сильний у вірі, а хто духовно хворий? Хто в безпеці в стаді, а хто блукає в пустелі?
Якщо ви хочете переосмислити свою роль пастора, зверніться до того, як Бог пасе свій народ у Писанні. Вражайтеся Його ніжною турботою та могутнім захистом. Вчіться з Його терпеливої уваги до різноманітних потреб свого народу. Дивуйтеся Його співчутливій любові, адже Той, Хто тримає галактики у своїй руці, також піднімає на плечі найслабших овець. І моліться, щоб Бог, за Своєю благодаттю та силою Духа, зробив вас пастирем за Своїм серцем.
[1] У цій частині я спираюся на екзегезу Тімоті С. Ланяка, Shepherds after My Own Heart: Pastoral Traditions and Leadership in the Bible, New Studies in Biblical Theology 20 (Downers Grove, IL: InterVarsity Press, 2006).
