Що таке експозиційна проповідь? Проповідь вважається експозиційною, якщо її зміст та задум контролюються змістом та задумом конкретного уривка Святого Письма. Проповідник каже те, що говорить текст, і його мета — досягти того самого в серцях слухачів, чого Бог прагне досягти через обраний уривок зі Свого Слова.
Проповіднику, уяви собі, що Бог сидить у залі, коли ти проповідуєш. Який вираз буде на Його обличчі? Чи скаже Він: «Це зовсім не те, що Я хотів сказати через цей текст»? Чи, можливо, Його обличчя висловить згоду: «Так, саме це Я мав на увазі»?
Біблійне обґрунтування експозиційної проповіді починається із зв’язку між даром, який вознесений Христос дав Церкві у вигляді пасторів-вчителів (Еф. 4:11), і біблійним наказом пасторам-вчителям «проповідувати Слово» (2 Тим. 4:2). Ті, хто проповідує, повинні проповідувати Біблію.
«Слово Боже» як коротка характеристика проповіді
Можливо, найкраще місце для демонстрації обґрунтованості ототожнення проповіді зі «Словом» — це книга Дій святих апостолів. У цій книзі фраза «Слово Боже» регулярно використовується як коротка характеристика апостольської проповіді. Наприклад, у Дії 6:2 апостоли кажуть:
«Не годиться нам, облишивши Боже Слово, прислуговувати при столах» (див. також Дії 12:24; 13:5, 46; 17:13; 18:11).
Ця фраза також часто зустрічається як «Слово Господнє» (Дії 8:25; 13:44; 15:35-36 і т.д.), і не рідко вона скорочується до «Слово» (пор. Дії 4:29; 8:4; 11:19). У книзі Дій святих апостолів існує чітка і послідовна ідентифікація апостольської проповіді з фразою «Слово Боже».
Основою апостольської проповіді було благовістя — вістка про примирення з Богом через Ісуса Христа, і це послання майже завжди проголошувалося та пояснювалося через тлумачення Старого Завіту. Отже, проповідь у новозавітні часи включала проголошення «Слова Божого», і ключовим елементом цієї проповіді було пояснення текстів Старого Завіту. Це, у свою чергу, приводить нас до висновку, що Писання Старого Завіту повинні бути включені в наше розуміння «Слова», яке має проповідуватися. Цей висновок підтверджується як прямими (напр., 2 Тим. 3:16; Рим. 3:2), так і непрямими твердженнями (напр., Рим. 15:4) Нового Завіту.
Це «Слово» — це слово про Ісуса, як передбачено в Старому Завіті і тепер роз’яснено в апостольській проповіді. Це те Слово, яке «говориться» (Дії 4:29), «звіщається» (Дії 13:5) і має бути «прийняте» (Дії 17:11) як «Слово Боже». Це саме ототожнення зберігається у всіх листах Павла. Без вагань він називає звістку, яку проголошує, «Словом Божим» (2 Кор. 2:17; 4:2; 1 Сол. 2:13) або просто «Словом» (Гал. 6:6).
Навіть у контексті Павлового наказу Тимофію «проповідувати Слово» є підтвердження цього ототожнення між проповіддю і проголошенням Слова Божого. Тимофій одразу ж зрозумів би, яке «Слово» мав на увазі Павло. Його біографія підкреслює, що це, безперечно, включало як «Святе Писання», так і апостольське послання:
«Ти ж тримайся того, чого ти навчився і що тобі довірено, пам’ятаючи, від кого ти навчився…» (2 Тим. 3:10-17).
Висновок: Біблія як джерело проповіді
Отже, висновок, який ми повинні зробити з усього цього, полягає в тому, що «Слово», яке ми маємо проповідувати, — це сукупність істини, що складається зі Святого Письма Старого Завіту та апостольського вчення про Христа, тобто Нового Завіту.
Тому ототожнення «Слова» з нашими Бібліями є цілком доречним. Це те, чого мають навчати пастори-вчителі, яким доручено проповідувати. Наше завдання — проголошувати «Слово», яке Бог промовив, зберіг у Писанні та довірив нам. Духовне життя Божого народу залежить від цього Слова (див. Втор. 8:3). Ось чому молодий пастор отримує настанову: «приділяй увагу читанню, розраді та навчанню» (1 Тим. 4:13). Якщо це звернення має до нас якесь значення сьогодні, а воно безсумнівно має, то джерелом нашої проповіді повинна бути виключно наша Біблія.
Як це виглядатиме? У підготовці до проповіді це означає ретельне вивчення чітко визначених уривків Божого Слова, щоб ми могли «правильно роздавати Слово істини». На кафедрі це виглядатиме так, як ми бачимо в книзі Неемії 8:8:
«Вони виразно читали з Книги Божого Закону, пояснюючи його значення, аби прочитане можна було зрозуміти».
Бог має на меті і обіцяв використовувати такого роду проповідь для досягнення однієї зі своїх великих цілей — єднання та збудування Свого народу.
