Автор і теолог Девід Веллс у своїй книзі «Бог у пустелі» (1994 р.) писав:
«Студенти семінарій незадоволені теперішнім станом церкви. Вони вважають, що вона втратила своє бачення і очікують від неї більше, ніж вона дає»
Але одного незадоволення недостатньо, як зазначав сам Веллс. Нам потрібно щось більше. Нам потрібно відновити те, чим повинна бути церква. У чому її природа та сутність? Що має вирізняти й відзначати церкву?
Історія визначення «здорова церква»
Християни давно обговорюють «ознаки здорової церкви». Ця тема не була предметом широких богословських дискусій до Реформації. До XVI століття церква більше передбачалася, ніж обговорювалася. Її розглядали як засіб благодаті, реальність, що існувала як передумова для решти богослов’я. Однак із появою радикальних критиків Мартіна Лютера та інших реформаторів у XVI столітті, обговорення природи самої церкви стало неминучим. Один дослідник пояснює:
«Реформація зробила Євангелію, а не церковну організацію, критерієм істинної церкви» (Едмунд Клоуні, «Церква», 1995, с. 101).
У 1530 році Меланхтон склав Аугсбурзьке віросповідання, яке в статті VII стверджувало:
«Ця Церква — це зібрання святих, у якому правильно викладається Євангелія та належно звершуються таїнства. І для справжньої єдності Церкви достатньо мати єдність у вченні про Євангелію та у звершенні таїнств».
У 1553 році Томас Кранмер створив «Сорок дві статті» Англійської церкви, де написав:
«Видима Церква Христа — це зібрання вірних, у якому проповідується чисте Слово Боже і належно звершуються таїнства».
Жан Кальвін у своїх “Інституціях” писав:
«Де б ми не бачили, щоб чисто проповідувалось і слухалось Слово Боже, а таїнства звершувались згідно з установленням Христа, там без сумнівів існує Церква Божа».
Бельгійське віросповідання (1561 р.), стаття 29, говорить:
«Ознаки, за якими пізнається істинна Церква, такі: якщо в ній проповідується чиста доктрина Євангелії; якщо вона зберігає належне звершення таїнств, як було встановлено Христом; якщо здійснюється церковна дисципліна для покарання гріха; коротше кажучи, якщо всі справи управляються згідно з чистим Словом Божим, усі речі, що йому суперечать, відкидаються, а Ісус Христос визнається єдиним Главою Церкви».
СТВОРЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЦЕРКВИ
Ми бачимо в цих двох ознаках — проповіді Євангелія та виконанні таїнств — як створюється та зберігається церква: як джерело Божої істини та прекрасний сосуд, який її вміщує та показує. Церква виникає через правильне проголошення Слова; вона зберігається й відзначається через правильне звершення хрещення та Господньої Вечері (передбачається, що в цьому процесі також практикується церковна дисципліна).
Звісно, жодна церква не є досконалою. Але, слава Богу, багато недосконалих церков залишаються здоровими. Проте мене тривожить те, що значна частина церков такими не є, навіть якщо вони визнають повну божественність Христа та повний авторитет Писання. Дев’ять ознак здорової церкви — це план для відновлення біблійної проповіді та церковного керівництва в час, коли надто багато громад перебувають у стані лише номінального християнства, яке веде до прагматизму й поверховості. Метою багатьох церков стало не прославлення Бога, а лише кількісне зростання, припускаючи, що ця мета — незалежно від способів її досягнення — автоматично прославляє Бога.
У суспільстві, де християнство стрімко і широко відкидається, а євангелізація часто сприймається як нетерпимість або навіть офіційно класифікується як злочин на ґрунті ненависті, ми стикаємося зі змінами у світогляді. Культура, до якої ми прагнемо адаптуватися для збереження своєї актуальності, настільки тісно переплетена з ворожістю до Євангелії, що будь-яка спроба пристосуватися до неї призводить до втрати суті самої Євангелії. У такі часи ми маємо знову звернутися до Біблії і переосмислити поняття успіху в служінні не як негайну результативність, а як вияв вірності Божому Слову.
НАМ ПОТРІБНА НОВА МОДЕЛЬ
Нам потрібна нова модель церкви. Насправді, вона має бути старою моделлю. Нам потрібні такі церкви, де ключовим показником успіху є не видимі результати, а постійна вірність Біблії. Ця нова (стара) модель церкви зосереджується на двох головних потребах: проповідуванні Євангелії та вихованні учнів.
- Перші п’ять «ознак здорової церкви» — експозиційна проповідь, біблійна теологія, біблійне розуміння Євангелії, біблійне розуміння навернення та біблійне розуміння євангелізації — відображають важливість правильного проголошення Божого Слова.
- Останні чотири ознаки — членство в церкві, церковна дисципліна, турбота про учнівство і зростання, церковне керівництво — стосуються того, як правильно управляти межами та маркерами християнської ідентичності, тобто як належно виховувати учнів.
Кінцева мета всього цього — слава Божа через проголошення Його імені. Протягом історії Бог прагнув заявити про Себе (наприклад, Вих. 7:5; Втор. 4:34-35; Пс. 22:21-22; Іс. 49:22-23; Єз. 20:34-38; Ів. 17:26). Він створив світ і вчинив усе, що зробив, для власної слави. І це правильно й добре.
Марк Росс це пояснює так:
«Ми є одним із головних доказів Бога… Велике занепокоєння Павла (Еф. 4:1-16) щодо церкви полягає в тому, щоб церква відображала й проявляла Божу славу, виправдовуючи тим самим Його характер перед усіма наклепами демонічних царств, які стверджують, що Бог не вартий того, щоб заради Нього жити. Бог довірив Своїй церкві славу Свого імені»
Усі, хто читає ці слова — і церковні лідери, і ті, хто не займає керівних позицій — створені за образом Божим. Ми маємо бути живими відображеннями моральної природи та праведного характеру Бога, відображаючи Його по всьому світу, щоб усі могли бачити — особливо через наше єднання з Богом у Христі. Це і є те, до чого Бог нас закликає і чому Він нас покликає. Він закликає нас об’єднатися з Ним, а також разом у наших громадах, не для нашої слави, а для Його.
